Шенвізе: відмінності між версіями

'''Шéнвізе''' (у перекладі {{lang-de|}}  — «Прекрасний луг») — історична місцевість у лівобережній частині сучасного [[Запоріжжя]], колишня німецька колонія.

Колонія Шенвізе була утворена у [[1797 в Україні|1797]] році 17-ма родинами [[фризи|фризів]] менонітів, які прибули із [[Пруссія (держава)|Пруссії]] між [[1793]] та [[1796]] роками<ref>[http://did-panas23.livejournal.com/223980.html Екскурсія колонією Шенвізе. Менонітська архітектура Запоріжжя.]</ref>. Це були досвідчені фермери, які привезли із собою робочих коней і велику домашню худобу, сільськогосподарський інвентар й у середньому по 350 карбованців на родину. На лівому березі ріки [[Мокра Московка|Мокрої Московки]] вони отримали 1 401 десятину землі, де займалися переважно землеробством і розведенням коней, овець та свиней. Пізніше вони зайнялись борошномельним виробництвом<ref>{{ВВСЕР-8-1886}}</ref>.

Так, тривалий час ці землі входили до складу володінь [[Військо Запорозьке|Війська Запорізького]], у [[1711]]—[[1734]]&nbsp;рр. перебували під контролем [[Османська імперія|Османської імперії]], а за часів [[Запорозька Січ|Нової Січі]] (1734 — 1775рр1734—1775&nbsp;рр.) входили до складу Самарської паланки Вольностей Війська Запорізького Низового.

Влітку [[1770]] року на правому березi річки [[Мокра Московка|Мокрої Московки]] почалося будiвництво Олександрiвської фортецi, а на лiвому березi –&nbsp;— двох редутів під назвою «Московка», в яких було розміщуно загін солдат, що охороняли мiст через рiчку.

У [[1778]]—[[1783]] &nbsp;рр. Олександрівська фортеця була центром Олександрівського повіту Азовської губернії. З [[1785]] року форштадт було перетворено на посад, а [[5 червня]] [[1806]] року Олександрівський посад отримав статус міста і став центром новоутвореного Олександрівського повіту Катеринославської губернії.

[[Файл:Архитектура 379.jpg|міні|праворуч|250пкс|Будинок Мінаєва &nbsp;— місце боїв робочих з урядовими військами у 1905 році ([[Соборний проспект (Запоріжжя)|Соборний проспект]], 6)]]

Розвитку Шенвізе як промислового центру сприяло будівництво [[Лозово-Севастопольська залізниця|Лозово-Севастопольської залізниці]]. У [[1873]] році було відкрито гілку [[Лозова (станція)|Лозова]]&nbsp;— [[Запоріжжя I|Олександрівськ]], у [[1874]] році &nbsp;— [[Запоріжжя I|Олександрівськ ]]&nbsp;— [[Мелітополь (станція)|Мелітополь]], а у [[1875]] році –&nbsp;— [[Мелітополь (станція)|Мелітополь]]&nbsp;— [[Севастополь (станція)|Севастополь]].

При будівництві залізниці було споруджено будинок вокзалу «[[Запоріжжя I|Олександрівськ-Південний]]» та Південні залізничні майстерні (1876 &nbsp;р.), що давали заробіток 700 робітникам. При станції виникло селище, що згодом одержало назву «Південне». Більшість його населення мала безпосереднє відношення до залізниці.

Наприкiнцi ХIХ ст. в Шенвiзе з'явилися заводи сiльскогосподарчого машинобудування, які поклали початок розвитку промисловостi. Вони належали iноземцям Копу, Леппу, Янцену, Рутбергу і випускали землеробські знаряддя та машини, нафтові двигуни, [[млин]]и, силікатну цеглу тощо. Так у [[1887]] році в Шенвiзе постав завод «Лепп і Вальман»<ref>[http://web.znu.edu.ua/pu/articles/197.pdf М.&nbsp;В.&nbsp;Романюк. Ілюстрований каталог підприємства «Лепп і Вальман» 1899 &nbsp;р.]</ref>.

У період з [[1881]] по [[1900]] роки товариство «Г.&nbsp;А. &nbsp;Нібур і Ко» ввело до експлуатації чотири млини у Шенвізе<ref>[http://olaff.at.ua/Science_work/Persij_sanatorij-kurort_kgt.pdf Олег Афанасьєв. Перший санаторій-курорт Катеринославщини]</ref>.

[[Файл:Запоріжжя Земська лікарня 012.jpg|міні|праворуч|250пкс|Земська лікарня (нині &nbsp;— Обласна дитяча лікарня)]]

Кращі будинки [[Запоріжжя|Старого Олександрівська]], зведені у [[1910-ті|1910-х]] роках &nbsp;— Земська управа, Земська лікарня, міська електростанція, чоловіча гімназія, були вибудувані з силікатної цегли, зробленої заводом Рутберга.

[[17 червня]] [[1911]] року на надзвичайному засіданні міської Думи було ухвалене рішення про приєднання колонії Шенвізе та селищ Олексіївка, Олександрівка, Новомиколаївка, Канкринівка та інших до міста Олександрівська.

Після того як наприкінці [[1920]] року заводи Шенвізе були націоналізовані, вони отримали порядкові номери (№ &nbsp;1 &nbsp;— завод Леппа та Вальмана, № &nbsp;3 &nbsp;— Копа, № &nbsp;12 &nbsp;— Борман, Шведе та Ко, № &nbsp;13 &nbsp;— Копа та Гелькера). Першим з них відновив свою роботу завод сільськогосподарського машинобудування № &nbsp;3.

[[18 березня]] [[1921]] року, у день 50-річчя Паризької комуни, було випущено першу продукцію. На честь цього подвійного свята завод і отримав свою нову назву &nbsp;— «[[Запорізький автомобілебудівний завод|Комунар]]».

Найсильнішим імпульсом до розвитку міста Запоріжжя, у тому числі й території майбутнього [[Комунарський район|Комунарського району]], стало будівництво [[Дніпровська ГЕС|Дніпровської ГЕС]] (1927—1932 &nbsp;рр.) та нових заводів, що мали використовувати енергію електростанції.

Наприкінці 1960-х років територія майбутнього Комунарського району продовжувала активно освоюватися. У плануванні нового масиву на [[Космічна вулиця (Запоріжжя)|Космічному шосе]] втілювалися найпередовіші ідеї радянського містобудування. Район складався не із дрібних кварталів –&nbsp;— розподіл, що став традиційним, –&nbsp;— а з великих самостійних елементів: мікрорайонів. Кожний з них –&nbsp;— це, по суті, окреме, автономне містечко з населенням у 6-12 тис. чоловік. Тут було все, що потрібно для життя: магазини, підприємства побутового обслуговування, культурні та освітні установи. І незабаром від бажаючих оселитися на «Космосі» (так у місті з дружньою фамільярністю «охрестили» новий масив) відбою не буде. Чисте повітря, тиша, зручні упоряджені будинки &nbsp;— все це притягувало запоріжців. Згодом Космiчний мікрорайон стане адміністративним центром майбутнього Комунарського району.

Район має значний промисловий потенціал: на його території розташовано 19 базових підприємств, серед яких ПАТ «[[Запорізький автомобілебудівний завод]]», СП УКП «Таврія-Магна», ДП «Радіоприлад», «Запорізький механічний завод», «Запорізький завод гумовотехнічних виробів», «Дослідно-експериментальний механічний завод», ПАТ «Запоріжжя-Млин», «Завод агротехнічних машин», виробниче підприємство «Неон» УТОГ та навчально-виробниче підприємство УТОС. А також велику кількість підприємств сфери торгівлі та послуг.

При цьому, Комунарський район &nbsp;— одна з найчистіших в екологічному плані частин міста завдяки 2 241 га зелених насаджень: 6 скверів, 5 куточків відпочинку, 6 зелених зон та Дитяча залізниця –&nbsp;— центр навчання та відпочинку із живим куточком, зимовим садом, тераріумом та акваріумом, багатьма гуртками для дітей.

* Романюк М. В. -&nbsp;— Шенвізе: Від колонії до частини міста Олександрівська / Вісник Дніпропетровського університету: Сер.: Історія та археологія. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2002. –&nbsp;— С.89-94.

* Демографічні та соціально-побутові аспекти життя населення менонітських колоній півдня України (перша половина ХІХ ст. –&nbsp;— 1917 &nbsp;р.) // Південна Україна XVIII – XIXXVIII—XIX століття. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. –&nbsp;— Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2001. –&nbsp;— Випуск 6. –&nbsp;— С.234-240.

* Переселення менонітів на південь України: передумови, хід та результати (1788 – 1863 1788—1863&nbsp;рр.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. –&nbsp;— К., 2001. –&nbsp;— Том 7. –&nbsp;— С.212-222.

* Етнонаціональна політика Російської імперії на Півдні України (початок –&nbsp;— 70-ті р. ХІХ ст.) // Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова / Укладачі В.&nbsp;Й.&nbsp;Борисенко, К.&nbsp;О.&nbsp;Баханов, П.&nbsp;В.&nbsp;Дмитренко. –&nbsp;— Випуск 46. –&nbsp;— К. –&nbsp;— Бердянськ, 2002. –&nbsp;— Спільне видання НПУ ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова та БДПУ. –&nbsp;— С.42-46.

* Адміністративне управління менонітських колоній півдня України (1789 – 1917 1789—1917&nbsp;рр.) // Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. –&nbsp;— Випуск 16. –&nbsp;— К.: УНІСЕРВ, 2004. –&nbsp;— С.16-21.

* Освіта Хортицького менонітського округу (кінець XVIII –&nbsp;— початок ХХ сторіччя) // Теоретичні та практичні питання культурології. Збірник наукових статей. –&nbsp;— Запоріжжя, 2000. –&nbsp;— Випуск ІІІ. –&nbsp;— С.228-233.

* Побут менонітських колоній півдня України (І половина ХІХ ст. –&nbsp;— 1917 &nbsp;р.) // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.&nbsp;Д.&nbsp;Осипенко. Історія. –&nbsp;— Бердянськ, 2000. –&nbsp;— С.106-113.

* Населення менонітських колоній Півдня України (І половина ХІХ ст. –&nbsp;— 1917 &nbsp;р.) // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-5 жовтня 2001 року, м. Запоріжжя. –&nbsp;— Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, Сімферополь: Доля, 2001. –&nbsp;— С.68-71.

* Історія розвитку художньо-релігійної літератури в менонітських колоніях Півдня України (друга половина ХІХ ст. –&nbsp;— 1917 &nbsp;р.) // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження: Том 3: збірка наукових праць. –&nbsp;— Одеса, 2002. –&nbsp;— С.323-324.

* Історіографія питання про роль і місце менонітських колоній в соціально-економічному розвитку Запорізького краю // Історичне краєзнавство в системі освіти України: здобутки, проблеми, перспективи. Науковий збірник. –&nbsp;— Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. –&nbsp;— С.189-197.

* Місце менонітів у соціально-економічному рзозвитку міста Нікополя (кінець XVIII –&nbsp;— початок ХХ століття ) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Чортомлицька«Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району”району». Нікополь, 10-11 жовтня 2002 року. –&nbsp;— Нікополь-Запоріжжя-Херсон: РА «Тандем-У», 2002. –&nbsp;— С.2005-2009.

* Напрямки розвитку та внесок менонітів в економічну інфраструктуру Південної України // Молочна –&nbsp;— 2004: Меноніти і їх сусіди (1804 – 20041804—2004). Міжнародна наукова конференція. Запоріжжя, Україна. 2-5 червня 2004 &nbsp;р. –&nbsp;— Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2004. –&nbsp;— С.18-20.

* Землеробство в менонітських колоніях Півдня України (перша половина ХІХ ст.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. –&nbsp;— Запоріжжя: Просвіта, 2002. –&nbsp;— Випуск ХIV. –&nbsp;— С.36-41.