Карст: відмінності між версіями

'''Карст''' — [[геологічна формація]], яка формуєтьсяутворюється в процесі розчинення чи [[вилуговування]] гірських порід [[Поверхневі води|поверхневими]] чи [[Підземні води|підземними водами]] і формування специфічного (поверхневого та підземного) [[рельєф]]у. Термін походить від назви вапнякового [[Крас (Істрія)|плато Карст]] (або Крас) біля [[Трієст]]а в [[Словенія|Словенії]]. Карстуванню легко піддаються такі породи: [[кухонна сіль|сіль]], [[гіпс]], [[вапняк]]и, [[доломіт]]и, [[крейда]], [[мергель]]. Внаслідок карстових процесів утворюються такі форми [[рельєф]]у, як [[карри]], [[Карстова вирва|карстові вирви]], (лійки), улоговини, [[понори]], шахти, печери, підземні річки та джерела. У межах материків оголені і поховані карбонатні породи займають до 40  км², [[гіпс]] і ангідрити — близько 7, кам'яна сіль до 4 млн  км².

* [[Карстовий колодязь|колодязь]]

* [[Карстова шахта|шахта]]

'''Покритий карст''' ({{lang-ru|покрытый карст}}, {{lang-en|covered karst, mantled karst}}; {{lang-de|bedeckter Karst m}}) — тип карсту, який розвивається в місцях, де карстові відклади покриті товщею пухких утворень різного генезису. Карст з покривом [[Елювій|елювію]] і [[ґрунт]]у іноді називають карстом середньоєвропейського типу.

* [[підземні канали]]

* [[підземні порожнини]]

# Можливість [[Інфільтрація|інфільтрації]] [[Поверхневі води|поверхневих вод]] ву породи, що можуть карстуватися. Якщо розчинні породи покриваються [[Водотривкий шар|водотривким шаром]] (наприклад глинами чи [[Лесовидний суглинок|лесовиднимилесоподібними суглинками]]), то поверхневі води не можуть проникнути крізь них у нижчі шари;

Розчинення сульфатних порід і кам'яної солі може відбуватися в чистій воді, але наявність у воді розчиненої солі, що не має спільного йону з сіллю, яка створює розчинну породу, підвищує розчинність. Розвиток карсту відбувається під сукупним впливом поверхневих і підземних вод. Розчинення гірських порід часто супроводжується механічним розмивом. Для поверхні площ розвитку карсту характерні дрібні борозни і поглиблення — карри, замкнені пониження (лійки, улоговини, природні колодязі і шахти, сліпі яри і долини), ніші в обривах. Найтиповіші — лійки (конічні, котло-, блюдцевидніблюдцеподібні або у вигляді ям неправильної форми) діаметром 1-200 м і глибиноюзавглибшки 0,5-50 м. На дні лійок зустрічаютьсятрапляються отвори — понори, які часто є початком шахт або колодязів, іноді глибиноюзавглибшки понад 1000  м (максимальна глибина 2148 м — печера Крубера, [[Абхазія]]). У закарстованих масивах утворюються різні підземні ходи, порожнини, печери, які часто розвиваються вздовж тріщин. Найбільша печера світу — [[Мамутова печера (національний парк)|Мамонтова]] з печерною системою Флінт-РіджРидж ([[США]], [[Кентуккі]]) досягає загальної довжини 590 км. Найбільша в Україні печера — гіпсова [[Оптимістична печера|Оптимістична]] ([[Поділля]]) довжиноюзавдовжки близько 214 км, найглибша — Солдатська ([[Кримський півострів|Крим]]), глибиноюзавглибшки 540 м. З карстовими явищами зовні схожі явища псевдокарсту, які виникають у кризі і мерзлих ґрунтах (термокарст), в дрібноуламкових і пористих ґрунтах (кластокарст, глинистий, лесовий, механічний карст, [[суфозія]], просадка). У їхньому розвитку основну роль відіграють інші, не типові для карсту фізичні процеси: танення льоду, механічний вплив рухомої води тощо. Карст ускладнює видобуток корисних копалин, що залягають нижче або на рівні карстових порід.

'''В Україні''' карст поширений у Карпатах, на Поділлі, Донбасі, Криму. Загалом карстові процеси розвиваються на 60 % території України. В деяких областях України рівень ураження карстовими процесами сягає 60-100 % території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту ([[Карстова вирва|вирви]], колодязі, провалля), що становить 27 % від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594  км², Рівненської — 14  км².