|
[[Файл:DelphicSibylByMichelangelo.jpg|міні|200пкс|Дельфійська [[піфія]], [[Мікеланджело]]]]
'''Дельфійський оракул''' — [[оракул]] при храмі [[Аполлон]]а у [[Дельфи|Дельфах]] — одному з найдавніших релігійних центрів [[Стародавня Греція|Стародавньої Греції]].
З питаннями до Дельфійського оракула зверталися як окремі громадяни, так і представники держав. Віщунка — [[Піфія]] в стані [[екстаз]]у відповідала на запитання, які подавались кимось із жерців у віршованій формі. Відповіді Піфії мали значення пророцтв, даних [[Аполлон]]ом. Пророцтва Дельфійського оракула збереглися у [[Геродот]]а та в інших джерелах. Хоча Дельфійський оракул користувався у Стародавній Греції великою пошаною, широко відома орієнтація дельфійського жрецтва на аристократичні і консервативні верстви грецьких [[поліс]]ів. Наприклад, підтримка [[Спарта|Спарти]] в [[ПелопонесськаПелопоннеська війна|ПелопонесськійПелопоннеській війні]] проти [[Афіни|Афін]] не раз викликала критику з боку прогресивних громадських діячів і мислителів, таких як [[Евріпід]], [[Сократ]] та ін.
== Міфологія ==
Початково [[оракул]] належав [[Гея|Геї]] та охоронявся драконом [[Піфон]]ом, через що саме місце називалося Піфо ({{lang-el|Πύθω}} — піддавати гниттю). Першою пророчицею Геї була гірська [[німфа]] [[Дафна]] ({{lang-el|Ἡ δάφνη}} — [[лавр]]). Від матері Геї [[Феміда]] отримала Дельфійського оракула, якого передала сестрі [[Феба|Фебі]], а остання — онуку [[Аполлон]]у, який, навчившись мистецтву прорікання у [[Пан (міфологія)|Пана]], прибув у [[Дельфи]], де вбив дракона Піфона і заволодів оракулом.
Темні хтонічні пророцтва сина Землі поступилися місцем волі [[Зевс]]а, батька богів і організатора нового олімпійського космічного порядку, виразником якої виступив «метальник сонячних променів», що викликають в землі випаровування для прорікання. Після поразки дракона Аполлон зібрав його попіл у [[саркофаг]] і встановив траурні [[Піфійські ігри]] на честь Піфона. Потім Аполлон вирушив шукати жерців для свого храму. У морі він побачив корабель, який йшов з [[Кнос]]а. Обернувшись [[дельфін]]ом, він силою своїх чарів привів корабель у Крісу, де відкрився морякам і розповів про їх призначення. У Крісі моряки спорудили жертовник Аполлону і він був названий Дельфійським, на честь образу, в якому Аполлон їм з'явився. З Кріси моряки вирушили до [[Парнас]]у, де стали першими жерцями храму Аполлона. [[Бджоли]] принесли з [[Гіперборея|країни гіпербореїв]] храм з воску, і усі наступні храми споруджувалися за його зразком.
== Історія ==
Археологічні розкопки, що проводяться з кінця 19 століття, показали, що Касталійська ущелина була заселена з середини другого тисячоліття до н. е., a релігійна значимість [[Дельфи|Дельф]] сягає корінням в [[мікенська цивілізація|мікенської доби]]. Міфи про [[Піфон]]а свідчать про доаполлонівський [[культ]], про догрецькі витоки оракула. Ще [[Гомер]] в [[Іліада|«Іліаді»]] пише про «храм Феби у Пфосі». [[Павсаній]] у своїй праці «Опис Елліади» розповідає про чотири послідовно побудовані храми: з лаврового дерева, з воску й пір'я, з міді й каменю. Кам'яний храм, побудований в середині 7 століття до н. е. [[Агамед]]ом та [[Трофоній|Трофонієм]] згорів у [[548 до н. е.]] і був замінений новим, побудованим дельфійськими [[амфіктіон]]ами, який був зруйнований землетрусом у 373 до н. е.
Нинішні руїни є залишками споруди 369 — 339 років до н. е. Оскільки Аполлон вважався покровителем колоніальних експедицій і новозаснованих міст, то перед початком нової експедиції було заведено звертатися до оракула. Завдяки цьому храм Аполлона став своєрідним центром грецької колоніальної політики, який контролювали жерці оракула. У підданство приймалися новостворювані храми в різних кінцях [[Середземне море|Середземного моря]]. Були налагоджені стосунки із [[етруски|етруською]] династією [[ТарквінеїТарквінії]]в у Римі за посередництвом Куманського храму. Після падіння цієї династії (510 до н. е.) дельфійські жерці, сприяючи перенесенню оракулів [[Сивіли|Куманської Сивіли]] до Риму, змогли вплинути на поступову еллінізацію римської релігії.
Розквіт Дельфійського оракула припадає до 7-5 століть до н. е., коли він виступав посередником у міжполісних конфліктах. Зазвичай з усіх важливих питань державного і особистого життя за порадою зверталися до оракула. Був здійснений політичний союз зі [[Спарта|Спартою]], яка стала світським мечем храму. У [[Дельфи]] поспішали посольства з багатими дарами з багатьох царств Стародавнього світу. [[Мідас]] подарував храму золотий трон. [[Крез]] був шанувальником дельфійського Аполлона. Ослаблення впливу храму почалося з часів [[Греко-перські війни|греко-перських війн]], коли Дельфи перейшли на бік персів, сподіваючись стати релігійним центром [[Персія|Перської імперії]]. Але ще за часів римського панування в храмі зберігалися грошові вклади з різних районів Середземномор'я.
Храм неодноразово був пограбований, горів під час навали [[галли|галлів]] у 279 до н. е., а при імператорі [[Феодосій Великий|Феодосії]] (391 нашої ери) його остаточно закрили.
== Примітки ==
|
