Угорська революція (1848—1849): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
джерела |
м стиль, правопис |
||
Рядок 58:
На основі створеної в перші дні революції [[національна гвардія|національної гвардії]] угорський уряд почав створювати власну армію. Це викликало конфлікт з Віднем, що вимагала угорських солдат для придушення [[революція 1848—1849 років в Італії|революції]] в [[Італія|Італії]]. Баттяні погодився на відправку частини угорських армійських контингентів на італійський фронт за умови, що король усмирить Єлачича і сербів та візьме зобов'язання не використовувати угорських солдат для придушення свобод італійського народу.
[[5 червня]] у Пешті відкрився новий парламент Угорського королівства, обраний на підставі березневого виборчого закону. Переважну більшість його депутатів склали ліберали, причому 3/4 всіх членів парламенту були дворянами. Угорський уряд примусово вилучив у населення угорські й австрійські гроші, видавши взамін «кошутки». Більшість втратили багаторічні заощадження, натомість революціонери отримали кошти для купівлі зброї за кордоном. Під впливом Лайоша Кошута державні збори ухвалили рішення про введення додаткових податків і створення 200-тисячної армії. Це рішення було дуже своєчасним, оскільки після перемоги імператорських військ над італійськими повстанцями [[25 липня]] у [[битва при Кустоцці|битві при Кустоцці]], положення двору значно укріпилось і
Королівська прокламація викликала серйозну кризу у ліберальному русі. Прихильники збереження лояльності монарху відійшли від революції: Деак та Етвеш залишили уряд, Сечені було госпіталізовано з душевним розладом, сам Баттяні подав у відставку (незабаром, однак, його було перепризначено). 31 серпня Єлачич зайняв [[Рієка|Фіуме]], а [[11 вересня]] на чолі хорватських військ здійснив вторгнення на територію Угорщини. Фердинанд V без санкції угорського уряду призначив консерватора [[Ференц Ламберт|Ференца Ламберта]] командувачем угорською армією.
Рядок 73:
У лютому 1849 року посилились протиріччя між Кошутом та Гергеєм. Останній видав прокламацію, у якій заявив про свою лояльність королю та прихильність до березневих реформ угорського уряду, які було санкціоновано Фердинандом V. Це викликало зміщення Гергея Комітетом оборони та його заміну на посту головнокомандувача [[Генріх Дембінський|Генріхом Дембінським]]. Однак поляк Дембінський не мав авторитету Гергея і не був популярним у військах.[[26 лютого|26]]—[[27 лютого]] його війська були розбиті австрійцями у [[битва при Капольні|битві при Капольні]]. Скориставшись з успіхів австрійської армії, імператор [[4 березня]] підписав [[Октройована конституція|Октройовану конституцію]] Австрійської імперії, що вводила обмежені демократичні свободи та посилювали централізацію імперії.
Занепокоєний поразками революційної армії Кошут на початку березня 1849 року знову повернув Гергея на пост головнокомандувача угорської армії. Це послужило переломним моментом у війні. Угорським військам Юзефа Бема знову вдалось
Незважаючи на успіхи революції, Угорському королівству не вистачило міжнародного визнання. Всі зусилля революціонерів досягти підтримки з боку західних держав не увінчались успіхом. [[Королівство Пруссія]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]] та [[Друга французька республіка|Французька республіка]] висловились за збереження єдиної Австрійської монархії як гаранта стабільності в регіоні. Більше того, [[1 травня]] російські війська перетнули австрійський кордон і розпочали зосередження в Галичині. 3 червня [[Російська імперія|російський]] імператор [[Микола I (російський імператор)|Микола I]] у містечку [[Новий Жмигород]] провів урочистий огляд військ перед переходом через
== Поразка революції ==
Рядок 82:
[[3 червня]] на територію східних комітатів Угорського королівства було введено російську армію [[Паскевич Іван Федорович|Івана Паскевича]]. Вступ Російської імперії до війни на боці контрреволюції означав неминучу поразку Угорського королівства. Одночасно почався новий наступ австрійців, армію яких очолив [[Юліус Гайнау]]. Австрійські війська були посилені контингентами, які було відкликано з італійського фронту після остаточного придушення революційних виступів у Північній Італії. Під натиском імператорських військ Гергей був змушений відступити на південь. У той же час армія Бема у Трансільванії була у декількох битвах цілком розбита росіянами та практично припинила своє існування. [[13 липня]] було здано Буду і Пешт. [[9 серпня]] біля [[Тімішоара|Темешвару]] зазнав поразки корпус Дембінського. Становище угорського уряду стало катастрофічним, Комітет оборони переїхав до [[Сегед]]у, а потім до [[Арад (Румунія)|Араду]].
Воєнні поразки заставили лідерів угорської революції почати
[[10 серпня|10]]—[[11 серпня]] 1849 року угорський уряд пішов у відставку, попередньо передавши [[диктатор]]ські повноваження генералу Гергею. Кошут та його соратники емігрували до [[Османська імперія|Османської імперії]]. [[13 серпня]] у [[Вілагош]]і Гергей оголосив про капітуляцію угорської армії та здався на милість російських військ. [[17 серпня]] капітулював Арад, [[26 серпня]] — [[Мукачеве|Мункач]]. Нарешті, [[5 вересня]], здався Комаром. Революція в Угорському королівстві зазнала поразки.<ref name=HI />
| |||