Космополітизм: відмінності між версіями

{{Otheruses|Космополітизм (значення)}}

'''Космополіти́зм''' (від давньогрецької κοσμοπολίτης — космополіт, людина світу) — [[ідеологія]], яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.

 

Поняття космополітизм визначене [[Діоген]]ом (за іншими даними, слово космополіт вперше вжито [[Геракліт]]ом), відштовхуючись від [[Космос]]у, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Августин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін [[Космополіт|«людина світу»]]. Серед визначних космополітів Нового часу є [[Гійом Постель]], Фужере де Монброн, Монтеск'є, [[Вольтер]], Шефтсбері, [[Дідро]], Шарль Піноен Дюкло, князь де Лінь, Грімм, Галіані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант, Жак Фреско.

 

Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з ''метисажем'', що є змішанням різних культур.

 

За свідченням Діогена Лаертія термін «космополітизм» вперше використав Діоген Синопський. Плутарх вважав, що це зробив Зенон із Кітіона. Епіктет доводив, що автором слова «космополітизм» був Сократ, який заявляв: «Я не афінянин чи коринфянин, я космополіт». У різні часи поняття «космополітизм» мало різний зміст. Утворення різноплемінної імперії Олександра Македонського зумовило появу різних за змістом космополітичних світоглядів. Космополітизм кініків виявляв негативне ставлення до міста-поліса. Стоїки в космополітичному ідеалі шукали суспільну форму, яка зробила б можливим життя кожної людини за єдиним всесвітнім законом. Космополітичні ідеї кіренаїків виражалися у вислові «ubi bene, ibi patria» («Де добре, там і вітчизна»). За Середньовіччя носієм космополітичних тенденцій була католицька церква.

 

За доби Відродження і Просвітництва ідеал світового громадянства був спрямований проти феодальної роздрібненості й обстоював визволення індивіда від феодальних оков (Данте, Кампанелла, Лессінг, Кант, Рабле, Фіхте та ін.). В ході капіталістичного розвитку ідеї космополітизму використовувалися у спробах обґрунтувати необхідність створення наднаціональних співтовариств. Космополітичні ідеї створення світової держави чи світової федерації висувалися пацифістами (наприклад, пропозиція щодо перетворення ООН на світову державу). Комуністи заявляли, що ведуть непримиренну боротьбу з будь-якими виявами космополітизму, що він несумісний з «пролетарським інтернаціоналізмом», але на практиці проповідували необхідність «злиття націй» у всесвітньому масштабі. У повоєнні роки в СРСР під гаслом боротьби з «антирадянським космополітизмом», під яким розумілося доброзичливе ставлення до традицій та цінностей народів поза межами СРСР, здійснювалися масові репресії.

 

== Див. також ==

* [[Космополіт]]

* [[Всесвітній паспорт]]

 

[[Категорія:Космополітизм]]

[[Категорія:Ідеології]]

[[Категорія:Політична філософія]]