Пізній палеоліт України: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Taromsky (обговорення | внесок)
Taromsky (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 10:
Досліждення пізньогї давньокам’яної доюи розпочалися з відкриття у 1873 році на Полтавщині першої в Російській ім­перії палеолітичної [[Гінцівська стоянка|Гінцівської стоянки]]. Тепер в Україні ви­явлено тисячі, а розкопано сотні піз­ньо-давньокам’яних стоянок. Основу досліджень заклали перші покоління українських палеолітознавців: [[Хвойка Вікентій В'ячеславович|Вікентій Хвойка]], [[Єфименко Петро Петрович|Петро Єфименко]], [[Рудинський Михайло Якович|Михайло Рудинський]], [[Підоплічко Іван Григорович|Іван Підоплічко]], [[Шовкопляс Іван Гаврилович|Іван Шовкопляс]], О. П. Черниш, [[Даниленко Валентин Миколайович|Валентин Даниленко]], Ю. Г. Колосов, [[Станко Володимир Никифорович|Володимир Станко]], [[Гладких Михайло Іванович|Михайло Гладких]], С. В. Смирнов та інші.
 
Протягом останніх двох десятиліть здобутки попередників були суттєво розвинуті. Були вироблені сучасні періодизаційні схеми давньокам’яної доби окремих частин країни. Зокремаі стратиграфічна схема пізньочетвертинних відкладів України [[Герасименко Наталія Петрівна|Наталії Герасименко]]<ref (2004name=":0">{{Cite рік)book|title=Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. — Автореферат дисертації на доктора географічних наук|last=Герасименко|first=Наталія|year=2004|publisher=|location=Київ|pages=|language=|isbn=}}</ref>, [[Матвіїшина Жанна Миколаївна|Жанни Матвіїшиної]] та [[Гожик Петро Федосійович|Павла Гожика]], в основі якої лежить схема [[Веклич Максим Федорович|Максима Веклича]].
 
За радіокарбоновим датуванням Пізня давньокам’яна доба України поділяється на чотири фази культурно-історичного розвитку:
Рядок 22:
Розпочалася з приходом людини розум­ної до Європи близько 40 тисяч років тому й закінчилася з вимиранням неандертальців близько 28 тисяч років тому. Відома під назвою ''перехідного періоду від се­реднього до пізнього палеоліту,'' або ''початкового пізнього палеоліту''.
 
Культурні рештки зазвичай пов’язані з верхніми горизонтами витачівських ґрунтів палеогеографічної схеми Наталії Герасименко<ref (2004,name=":0" с. 18—19)/>. Поховані витачівські буро-коричневі ґрунти (Vtb1, Vtb2, Vtc) формувалися 55—27 тисяч років тому в досить теплих і вологих кліматичних умовах середньовалдайського між-стадіалу.
 
За різними європейськими схемами відповідниками верхньої товщі витачівського похованого ґрунту є геологічні горизонти до-финівський (за М. Ф. Векличем), брянський, дунаєвський, паудорф, денекамп, хенгело й арсі. Похований ґрунт зазвичай побитий морозобійними тріщинами з покривного горизонту лесу, що спричинило розсіювання артефактів по вертикалі. Такий «звішений» стан культур­ного шару зафіксований на багатьох стоянках початку пізньо-давньокам’яної доби:
Рядок 31:
Значний прогрес досліджень набув у вивченні:
 
* [[Селетська культура|селетоїдних]] пам’яток [[Буран-Кая|Буран-Кая-ІІІС]] у Криму<ref name=":1">{{Cite book|title=Средний палеолит Крыма|last=Чабай|first=В. П.|year=2004|publisher=|location=Сімферополь|pages=с. 265-297|language=російська|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Особенности перехода от среднего к верхнему палеолиту|last=Чабай|first=В.П.|year=2000|publisher=Stratum plus, 2000, № 1|location=|pages=с. 54-83|language=|isbn=}}</ref>, [[Міра]] в Надпоріжжі<ref>{{Cite book|title=Радіовуглецевий вік пізньоплейстоценових палеолітичних стоянок Кри­му // Кам’яна доба України|last=|first=|year=2004 - 5|publisher=|location=Київ|pages=34-47|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Багатошарова стоянка Міра на Середньому Дніпрі: основні результати розкопок 2000 року // Кам’яна доба України|last=Степанчук В.М., Коєн В.Ю., Герасименко Н.П., Дамблон Ф., Езартц П., Журавльов О.П., Ковалюх М.М., Петрусь В.Ф., Пліхт Й., Пучков П.В., Рековець Л.І., Тернер Х.Г.|first=|year=2004 - 5|publisher=|location=Київ|pages=62-98|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Нижний и средний палеолит Украины|last=Степанчук|first=В.Н.|year=2006|publisher=|location=Чернівці|pages=|language=російська|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Вариабельность перехода от среднего к верхнему палеолиту: новые данные из Восточ­ной Европы|last=Коен В.Ю., Степанчук В.М.|first=|year=2000 - № 1|publisher=Stratum plus|location=|pages=31-53|language=|isbn=}}</ref> та [[Вись]] під Новомиргородом<ref>{{Cite book|title=Стоянка Вись ранньої пори верхнього палеоліту на Кіровоградщині|last=Залізняк Л.Л., Беленко М.М.|first=|year=2009 - № 3|publisher=Археологія|location=|pages=4-9|language=|isbn=}}</ref><ref>{{Cite book|title=Стоянка Вись та її місце у пізньому палеоліті України|last=Залізняк Л.Л., Беленко М.М., Озеров П.П.|first=|year=2008 - 11|publisher=Кам’яна доба України|location=|pages=59-74|language=|isbn=}}</ref>,
* [[Селетська культура|селетоїдних]] пам’яток [[Буран-Кая|Буран-Кая-ІІІС]] у Криму (В. П. Чабай), [[Міра]] в Надпоріжжі (В. М. Степанчук, В. Ю. Коен) та [[Вись]] під Новомиргородом (Залізняк, Беленко, Озеров 2008; Залізняк, Беленко 2009),
* численних [[Мустьєрська культура|пізньомустьєрських]] стоянок Гірського Криму ([[Заскельне|Заскельна]] VI, [[Пролом]] І і ІІ, [[Кабазійська культура|Кабазі]] ІІ, Буран-Кая ІІІВ<ref name=":1" /> та інші).,
* оріньякських горизонтів стоянки [[Сюрень (археологія)|Сюрень]] І у Криму<ref>{{Cite (book|title=«Крымская загадка» — среднепалеолитические изделия в раннем ориньяке типа Кремс-Дюфур Сюрени І: альтернативные гипотезы для решения проблемы|last=Демиденко|first=Ю. ЕЭ.|year=2000 Демиденко,- 2000)№ 1|publisher=Stratum plus|location=|pages=97-124|language=|isbn=}}</ref>,
* дуже ранньої стоянки [[Сокирниця (Хустський район)|Сокирниця]] у Закарпатті<ref>{{Cite book|title=Верх­ній палеоліт Закарпаття|last=Усик (В. І., УсикКулаковська іЛ.В., іншіМонігал К., Герасименко Н.П., Матвіїшина Ж.М., Кононенко О.М., Ковалюх М.М.|first=|year=2004) - 5|publisher=Кам’яна доба України|location=Київ|pages=99-111|language=|isbn=}}</ref>.
 
У межах ранньої пори пізньої давньокам’яної доби України археологічні джерела виділено три типи культурних традицій (останнім часом нази­ваються технокомплексами):