Сіножать: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
зображення, уточнення, доповнення
доповнення, зображення, уточнення, оформлення
Рядок 5:
[[Файл:SAME Delfino 35 with rotary rake.jpg|thumb|Трактор зі сіноворушилкою]]
[[Файл:Pn-veskovo-1979-hay.jpg|thumb|Трактор зі стогокладом. СРСР, 1979 р.]]
[[Файл:Agriculture in Volgograd Oblast 008.jpg|thumb|Трактор з прес-підбирачем для формування сінних тюків. [[Волгоградська область]]]]
{{перенаправлено|Косовиця|Жнива|про збирання зернових див.}}
'''Сіно́жа́ть'''<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Сіножать}}</ref>, '''сінокі́с'''<ref name="СУМ1">{{СУМ-11|Сінокіс}}</ref>, '''косови́ця'''<ref>{{СУМ-11|Косовиця}}</ref>&nbsp;— косіння трави на [[сіно]], а також час, період цього косіння.
 
== У традиційному господарстві ==
Сінокіс був важливою порою в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для [[худоба|худоби]], пов'язуючи з ним зимове благополуччя для родини. Сприятливими для заготівлі сіна є сонячні, погожі дні, а дощі були істотною проблемою, що й відбито в прислів'ях: «Як сіно косять, то дощів не просять», «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть».
 
Ділянки, відведені окремим селянам для косіння трави, називались ''поко́сами''<ref name="СУМСУМ2">{{СУМ-11|Покіс}}</ref>. На свій покіс родина вирушала на весь день (якщо покіс був далеко від дому, могли влаштовувати й польовий табір, де жили кілька днів). Косити починали з самого ранку, коли ще не зійшла роса (казали: «Коси, [[коса (знаряддя)|коса]], поки роса, а як роса додолу, то ми додому»). Зрізана косою трава лягала в широку смугу&nbsp;— ''прокі́с'', ''покі́с''<ref>{{СУМ-11|Прокіс}}</ref><ref name="СУМСУМ2"/>. Підсохле сіно з кожного покосу згрібали дерев'яними [[граблі|граблями]] в довгу купу&nbsp;— ''вал, валок''<ref>{{СУМ-11|Вал}}</ref><ref>{{СУМ-11|Валок}}</ref> (це називається ''валкуванням'')<ref>{{СУМ-11|Валкування}}</ref>. З валків потім складали маленькі стіжки&nbsp;— ''копиці''<ref>{{СУМ-11|Копиця}}</ref> (це називається ''копиченням'')<ref>{{СУМ-11|Копичення}}</ref>, а з них&nbsp;— великі [[стіг (сільське господарство)|стоги]], [[скирта|скирти]] (це називається ''стогуванням'')<ref>{{СУМ-11|Стогування}}</ref>. У дощову погоду сіно доводилось укривати. Після закінчення косовиці сіно відвозили до сінників (сіновалів), складали під накриття-[[оборіг|обороги]].
 
== Сучасність ==
Рядок 17 ⟶ 18:
 
== Сінокісні угіддя ==
Сіножатями (сінокосами) також називають і [[сільськогосподарські угіддя|сільськогосподарське угіддя]], лучну [[рослинність]] яких постійно використовують на [[сіно]],<ref name="СУМ"/><ref name="СУМ1"/>. Це один з основних видів [[кормова база|кормової бази]] для свійської [[худоба |худоби]] ув післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.
 
Рослинність сіножаті складається з різних видів [[багаторічні трави|багаторічних трав]]. Розрізняють сіножаті суходільні, [[заплава|заплавні]] (їх заливають [[Скрес річокповінь|весняні води]] [[річка|річок]]) і заболочені (їх найбільше на [[Полісся|Поліссі]]); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.
 
В Україні сіножаті займають 2,4&nbsp;млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4&nbsp;% загальної земельної площі і 5,6&nbsp;% сільськогосподарських угідь.