Нідерланди в Першій світовій війні: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м правопис |
правопис, оформлення |
||
Рядок 17:
|примітки =
}}
'''[[Нідерланди]]''' після завершення війни з [[Бельгійсько-нідерландська війна|Бельгією]]
Хоча Нідерланди не постраждали від військових дій — країні був нанесений важкий економічний удар. Парадоксально, але його завдали не [[Німецька імперія (1871—1945)|Німецька імперія]] та її союзники, а неузгоджені дії з боку країн [[Антанта|Антанти]]. Неочікуване для всіх закінчення війни ознаменувалося зреченням від трону кайзера Вільгельма II та його переїздом до голландського міста [[Доорн]]. Родинні зв'язки з королевою Нідерландів [[Вільгельміна (королева Нідерландів)|Вільгельміною]], а також авторитет на міжнародній арені останньої, дозволили втікачеві спокійно доживати свого віку, не побоюючись передачі іншим країнам попри прямі вимоги.
== Загальне становище ==
Нідерланди,
[[Об'єднання Німеччини]], що відбулося [[18 січня]] [[1871]] року, стало першим тривожним сигналом для Нідерландів. Тогочасний уряд був переконаний, що політика нейтралітету буде найкращим засобом відсторонення від боротьби за глобальну європейську владу. Після цього Нідерланди обрали шлях політичної незалежності та збройного нейтралітету. На відміну від бельгійського нейтралітету, їхня країна не мала гарантій та підтримки від жодної європейської держави. Політичний нейтралітет нідерландців означав, що лише рішення уряду могло продовжити чи скасувати його. Це суперечило тогочасним поняттям нейтралітету, де приклад [[Швейцарія|Швейцарії]] (в якій цей статус прямо зазначався в конституції) вважався класичним. Озброєний нейтралітет означав, що голландці підтримують та розвивають свою армію з метою захисту країни від будь-яких можливих зазіхань. З цього часу Нідерланди на міжнародній арені намагалися створити та закріпити про себе уявлення, як про країну, що не претендує на жодні території, окрім своїх власних. Щодо внутрішньої політики, то вона базувалася на принципі дотримання балансу у відносинах між материковою частиною та [[Колоніалізм|колоніями]]. Тогочасні нідерландські політичні та військові діячі дотримувалися думки про те, що їхня країна настільки важлива, що кожна з провідних європейських держав не дозволила б жодному зі своїх суперників її захопити. Єдиною для себе загрозою вони вважали територіальні претензії [[Японська імперія|Японської імперії]] на голландську [[Голландська Ост-Індійська компанія|Східну Індію]]. Однак, навіть
Нідерландські військові стратеги наголошували, що нова війна між Францією та Німеччиною буде «більш ніж імовірною». Після вивчення можливих шляхів напрямку атаки вони дійшли висновку, що хоча в такому випадку бельгійський нейтралітет буде «більш ніж напевно» порушено, нідерландський нейтралітет матиме усі шанси на успішність. Усі наступні склади уряду Нідерландів акумулювали свої зусилля на те, аби якомога довше маскувати свою нейтральність у майбутній теоретичній війні. У роки, що передували війні, державні витрати на оборону коливались у діапазоні 20-30 відсотків від бюджету. Серед іншого
[[Файл:Wilhelmina of the Netherlands, 1909.jpg|міні|праворуч|250пкс|Королева Вільгельміна, 1909 рік]]
У 1910 році прийняли новий, значно дорожчий за попередній, законопроект про захист берегової лінії. Під час обговорення в парламенті члени уряду підкреслювали, що
Єдина сфера, у якій нідерландці намагалися відіграти активну роль у європейській політиці, стало міжнародне право. Ведучи свою власну політику пошуку гарантів недоторканності, вони послідовно концентрували зусилля, щоб під час міжнародних конференцій були прийняті закони про війну, а також юридичні права, гарантії та обов'язки нейтральних країн. Нідерланди прийняли дві мирні конференції [[Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)|1899 і 1907 років]], на яких отримали міжнародне визнання нейтрального статусу країни{{sfn|Klinkert|2013|с=13-14}}<ref name=":0" />. Ця репутація була ще більше закріплена, коли делегати на першій конференції світу обрали Гаагу, як місце для нової [[Постійна палата третейського суду|постійної палати третейського суду]]. Ще через чотири роки [[Ендрю Карнеґі|Ендрю Карнегі]] погодився профінансувати будівництво [[Палац миру|Палацу миру]] для розміщення суду, який офіційно був відкритий в серпні 1913 року. В тому ж 1913 році до влади в Нідерландах прийшов новий ліберальний уряд. Новим прем'єр-міністром став {{Не перекладено|Пітер Корт ван дер Лінден|Пітер Корт ван дер Лінден|en|Pieter Cort van der Linden}} який мав намір вирішувати національні проблеми конституційної реформи та освіти. Однак,
=== Військовий стан справ ===
Рядок 37:
[[Файл:Stelling van Amsterdam the Netherlands.jpg|міні|праворуч|260пкс|Схема оборонного укріплення навколо Амстердаму. Чорні крапки — оборонні споруди, синім зображено території, що підлягали негайному затопленню ]]
Характеризуючи військовий стан справ Нідерландів напередодні Першої світової війни, слід зазначити головні відмінності від інших країн. По-перше, нідерландська армія була організована виключно для оборонних цілей і не мала ні наступальних можливостей, ні агресивних намірів. По-друге, оборона стратегія країни базувалася на двох принципах — польовій армії та системі оборонних укріплень на заході. Польові війська повинні були стримувати порушення своїх територій, але не активно протистояти супротивнику. У випадку повномасштабної прямої атаки ці війська були б зайняті затопленням оборонних ліній. Ці лінії захищали основні порти та військово-морські бази Північного моря, стратегічні міста (Амстердам, Роттердам, Гаага) та основні промислові комплекси країни. По-третє, хоча нідерландська армія в своїй організації брала приклад з [[Імперська армія Німеччини|Імперської армії Німеччини]], але все ж значно відрізнялася від останньої. Нідерландський термін військової підготовки новобранців тривав лише вісім з половиною місяців. На такий крок уряд був змушений піти під впливом суспільства, однак наслідком стали сумніви щодо бойової спроможності від передових країн. З іншого боку армія ще в 1898 році була модернізована на прикладі прусської військової організації. Були введені категорії військовослужбовців постійного призову та резервного. З'явилися [[Ландвер]] (категорія [[Військовозобов'язаний|військовозобов'язаних]] [[Військовий резерв|резерву]] II черги — для оборони фортець) та {{Не перекладено|Ландштурм|||Landsturm}} (для місцевої оборони та поповнення армійських резервів). Крім того, була започаткована підготовка офіцерів запасу, хоча й у невеликій кількості.
== Стан справ під час війни ==
Рядок 44:
[[Файл:Schlieffen-terv és Francia XVII terv.svg|міні|праворуч|280пкс|Початковий план Шліффена від 1905 року мав у собі прохід німецьких військ через нідерландську провінцію Лімбург і безпосередньо місто — Маастрихт]]
25 липня 1914 року, коли в Сербії розпочалася мобілізація, офіцер Нідерландського Генерального штабу отримав телеграму від колишнього нідерландського офіцера з [[Кельн]]а,
Для Нідерландів потенційна небезпека йшла не тільки від південно-східної частини країни, а й південно-західної. Антверпен був головним бельгійським портом, а також основною ціллю німецького удару. Іноземна допомога від [[Союзники в Першій світовій війні|союзників]] могла бути надана лише через [[естуарій]] річки [[Шельда]], що знаходився на нідерландській території. Після вступу Великої Британії в війну Нідерланди 4 серпня закрили доступ на Шельду для будь-яких іноземних військових кораблів. Напругу знизити вдалося лише після завірення від Німецької та Британської імперій щодо поваги до нейтралітету Нідерландів та відмови від ведення військових дій на її території. У жовтні 1914 німецька армія взяла в [[Облога Антверпена (1914)|облогу фортецю Антверпен]]. Після тривалих бомбардувань бельгійська армія залишила місто. Близько 30 тисяч бельгійських солдатів та 700 тисяч фламандських цивільних осіб шукали притулку в Нідерландах, де й були інтерновані на період війни. Вони були розміщені по всій території Нідерландів і більшість із них повернулися додому вже
[[Файл:Snijders, CJ.jpg|міні|праворуч|290пкс|Генерал-лейтенант Корнеліс Якобюс Снейдер]]
З військової точки зору нейтралітет країни був вигідний Німецькій імперії та гарантував їм деяку перевагу: їхній правий фланг та логістичні шляхи були «під захистом». Додатковим чинником на їхню користь було те, що німці могли сконцентрувати всі сили для руху вперед, не залишаючи деякі сили вздовж кордонів з Нідерландами. Однак, з іншого боку, нідерландці до кінця війни не виключали можливості того, що, англійці завдадуть удару в тил німецьким військам використовуючи нідерландську територію навіть без згоди на те останніх. Також відносна близькість до фронту у Франції та Фландрії, будь-який серйозний рух, особливо відступ німців міг також поставити під загрозу нейтралітет Нідерландів.
Ситуація для Нідерландів значно погіршилася в 1916 році. 29 березня 1916 року міністр закордонних справ Німеччини повідомив нідерландському послу в [[Берлін]]і, що німці отримали інформацію щодо неминучої англійської атаки на провінцію [[Зеландія (провінція)|Зеландія]]{{sfn|Maartje|2006|с=210, 512}}. Він загрозливо додав, що, хоча Німецька імперія високо цінує нідерландський нейтралітет його уряд зробить все необхідне задля захисту їхніх інтересів. Уряд Нідерландів не мав ніяких доказів щодо планів вторгнення Британії, однак стало зрозумілим, що ситуація становиться критичною. На екстреному засіданні уряду було ухвалено повне скасування всіх відпусток військовослужбовців, а також збільшили розмір мобілізованих військовослужбовців на десять відсотків. Через те, що ці події припали на свято Великодня вони отримали назву — «Великодня тривога». На ранок 1 квітня уряд Нідерландів повідомив уряди країн Антанти про своє рішення активізувати військову силу у відповідь на потенційну загрозу. Однак, 2 квітня з Берліна до [[Гаага|Гааги]] надійшло повідомлення, що інформація від розвідки була хибною, а вторгнення не таким вже і неминучім. Фактом залишається те, що ніхто з країн Антанти ніколи так і не повідомив уряд Нідерландів, що «Великодня тривога» (або «Березнева тривога») була умисною дезінформацією{{sfn|Vandenbosch|2012|с=124}}{{sfn|Amersfoort|2011|с=78}}.
Рядок 60:
В одноосібному порядку британці почали зупиняти всі транспортні засоби, що рухалися в будь-який з портів Нідерландів. Вони мотивували свої дії пошуком [[Контрабанда|контрабанди]] й відпускали кораблі лише у тому випадку, якщо уряд Нідерландів гарантував, що конкретний вантаж надалі не буде відправлений Німецькій імперії. Пред'явлені вимоги уряд Корта ван дер Ліндена не міг виконати апріорі, оскільки повна заборона транзитної торгівлі для країни фактично означала [[Воєнна блокада|блокадне]] положення. Не слід забувати також, що Нідерланди були пов'язані з Німецькою імперією {{Не перекладено|Акт Мангаймера (1868)|Рейнською навігаційною конвенцією 1868 року|en|Mannheimer Akte}}, яка прямо забороняла сторонам договору чинити будь-які перешкоди на шляху вільного переміщення товарів з [[Роттердам]]а по річці [[Рур (річка)|Рур]] до [[Північне море|Північного моря]]. Уряд Корта ван дер Ліндена опинився в ситуації, коли вони стали заручниками ймовірного безвихідного становища. Виконати вимоги [[Лондон]]а означало б економічний крах та відкриту конфронтацію з Німецькою імперією, дослухатись до вимог Берліна тягнуло б за собою конфронтацію з [[Антанта|Антантою]]. Тим часом поки дипломати шукали шляхи виходу з цієї ситуації 17 серпня 1914 року міністр сільського господарства, промисловості та торгівлі {{Не перекладено|Марія Віллем Фредерік Треуб||nl|Willem Treub}} попередив, що запаси зерна для внутрішнього споживання будуть вичерпані через двадцять днів. Як попереджувальні заходи він запропонував програму заходів «Grain Bureau» — державну монополію на купівлю зерна та його подальшого розподілу серед млинів та пекарень. Треуб намагався переконати Велику Британію, що імпортоване зерно буде використовуватися виключно для внутрішніх потреб. Тим часом дипломати змогли переконати колег у Берліні, що домовленості з Великою Британією є вимушеними перед наближенням [[голод]]у. У свою чергу німці погодилися та попередили, що подальші подібні дії будуть розцінюватися як порушення Нідерландами обов'язків нейтралітету<ref name=":0" />.
Після лютого 1917 року проблема нідерландського транспорту стала практично катастрофічною, оскільки майже ніхто з судновласників не наважувався віддати наказ залишити порт, через невідворотну загрозу німецьких торпед або захоплення судна. Протягом 1917—1918 років уряд Нідерландів був змушений піти на радикальні заходи, а саме розпочати експортувати картоплю в Британію та Німеччину в обмін на вугілля для функціювання транспортних засобів та фабрик. Також у цей період видався неврожайний рік, що зрештою вилилося в суспільні заворушення в багатьох містах, особливо — [[Амстердам]]і<ref name=":0" />. Значним охолодженням у взаємовідносинах можна схарактеризувати ставлення королеви Вільгельміни до країн Антанти. Ціла низка неузгоджених дій останніх призвели до тяжких фінансових наслідків для Нідерландів, що дотримувалася нейтралітету. Спочатку блокування в британських портах нідерландських кораблів, а потім відверта конфіскація цих кораблів зі сторони США та подальше використання ними їх у власних цілях не могло не нашкодити довірі один до одного<ref>{{Cite news|url=https://encyclopedia.1914-1918-online.net/article/troelstra_pieter_jelles|title=Troelstra, Pieter Jelles {{!}} International Encyclopedia of the First World War (WW1)|accessdate=2018-06-16}}</ref>. Королева Вільгельміна була настільки обурена, що можливо, рішення про надання притулку та гарантування безпеки колишньому кайзеру Вільгельму II було відповіддю Антанті на відношення до Нідерландів.
Рядок 68:
=== Загальна картина ===
[[Файл:Potato revolt police Aardappeloproer politie 1917.jpg|міні|праворуч|300пкс|Поліція переслідує учасників «картопляного бунту», 1917 рік]]
Світова війна привела в Нідерландах до згортання деяких галузей виробництва, зростання в країні [[безробіття]] та [[Інфляція|інфляції]]. Індекс вартості життя в країні підвищився з 1914 по 1918 року на 175 %, а слабо контрольована грошова маса в обороті збільшилася з 321,8 млн [[Гульден|гульденів]] на початку 1914 до 1069,3 млн в грудні 1918 року. Це не могло не відбитися на положенні населення. Повсюдна нестача продуктів, особливо у великих містах, привела до так званих {{Не перекладено|Картопляний бунт в Нідерландах (1917)|«картопляних бунтів»|nl|Aardappeloproer (1917)}}, коли натовп нападав на крамниці, склади й баржі з картоплею, громив магазини та чинив опір поліції. Посилився рух страйкарів, пік якого припав на 1918 рік. Хвилювання охопили всю країну,
{| cellspacing="0" cellpadding="2" width="250px" align="right" style="background:#fff; border-collapse: collapse; border:1px solid #996; line-height:1.5; margin:1ex 0; text-align: center; font-size:95%"
|colspan="10"|'''Стан нідерландського флоту'''
Рядок 100:
| style="border:1px solid #996" |1 663 093
|}
Навіть дефіцит сировини на внутрішньому ринку, а також блокада транспортних шляхів, призвели до позитивного розвитку економіки. Відрізані від більшості зовнішніх ринків, Нідерланди були вимушені опанувати для себе нові галузі промисловості — [[Чорна металургія|чорну металургію]] в Північних Нідерландах, електротехнічну промисловість, виробництво [[Віскозне волокно|штучного шовку]] та інші. Істотно збільшилося будівництво торгових кораблів: якщо в період з 1910 по 1914 роки флот налічував 84 тис. [[Реєстрова тонна|брутто-реєстрових тонн]], то з 1914 по 1920 роки — 131 брт. За роки Першої світової війни золотий запас країни виріс
Одразу після закінчення війни нідерландські вчені, історики та юристи розпочали дослідження та аналізування причин виникнення війни. Їхня праця широко публікувалися в місцевих газетах та журналах. Найвідомішим серед них був {{Не перекладено|Ніколас Япіксе||nl|Nicolas Japikse}}, який, через особистий вплив війни на нього, досліджував місце Нідерландів в ході конфлікту. Він очолив нідерландський комітет з вивчення причин війни, а з жовтня 1921 року був членом Центральної комісії з нейтрального вивчення причин світової війни, заснованої норвезьким юристом і [[Філософ|філософом]] — {{Не перекладено|Герман Гарріс Аалл|Германом Гаррісом Ааллом|no|Herman Harris Aall}}. У 1921 році Япіксе опублікував свою працю «Die Stellung Hollands im Weltkrieg».
=== Офіційні втрати ===
[[Файл:SpaarnestadPhoto-Wire-of-Death-SFA001014441.jpg|міні|праворуч|320пкс|Одна із численних жертв уражених струмом, 1915 рік]]
Доктор історичних наук Герман Стапелкамп ({{Lang-nl|Herman Stapelkamp}}) при дослідженні втрат Нідерландів у Першій світовій війні наводить наступні цифри: 62 торговельних та рибацьких суден, а також близько двохсот жертв. Інший нідерландський історик Л. Л. фон Мюнхінг ({{Lang-nl|L.L. von Münching}}) у своїй книзі «De verliezen van de Nederlandse koopvaardij in de Eerste Wereldoorlog 1914—1918» наводить наступні відомості. Під час війни країна втратила 124 судна торговельного флоту (з них 34 потоплені підводними човнами) і загалом 454 чоловік{{sfn|Kristel|2016|с=I}}. 14 жовтня 1920 року в місті [[Ден-Гелдер]]
== Примітки ==
|