Кордовський халіфат: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення, уточнення
м вікіфікація
Рядок 48:
Період розквіту Кордовського халіфату припадає на [[10 століття|X ст]]. [[Абдаррахман III]] не лише об'єднав [[Аль-Андалус]], але й взяв під свій контроль християнські королівства півночі [[Іберійський півострів|Іберійського півострова]]. Абд-ар-Рахман ІІІ також зупинив просування [[Фатіміди|фатімідів]] у [[Марокко]] та на Іберійському півострові. У цей період посилилися дипломатичні стосунки з північноафриканськими племенами, північноіберійськими християнськими королівствами, з [[Франція|Францією]], [[Німеччина|Німеччиною]] та [[Константинополь|Константинополем]]. Після смерті Абд-ар-Рахмана ІІІ [[961]] року халіфом став його син, 47-річний [[Аль-Хакам ІІ]], який продовжив політику свого батька.
 
Смерть Аль-Хакама II [[976]] року стала початком кінця Кордовського халіфату. Перед своєю смертю Аль-Хакам ІІ зробив офіційним спадкоємцем свого 14-річного сина [[ХішамаГішам II|Гішама II]] ([[976]]–[[1008]]) Насправді замість Хішама ІІ державою керував радник Аль-Хакама ібн-Абі Амір.
 
Титул халіфа став символічним. У халіфаті розпочалися заворушення, з'явилося багато нелегітимних претендентів на престол. Останнім халіфом був [[ХішамГішам III]] ([[1027]]–[[1031]]). Остаточно халіфат розпався на незалежні королівства (тайфи) [[1031]] року.
 
== Слов'яни у складі халіфату ==