Пряшівська архієпархія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
G.Tuono (обговорення | внесок) м G.Tuono перейменував сторінку з Пряшівська греко-католицька єпархія на Пряшівська архієпархія |
G.Tuono (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Католицька єпархія
|українська назва = Пряшівська
|оригінальна назва = Пряшівська
|обряд = [[візантійський обряд]]
|файл = [[Файл:Arcidieceze Presov reckokat.jpg|170px]]
|підпис = герб Пряшівської греко-католицької
|головне місто = Пряшів
|країна = Словаччина
Рядок 22:
[[Файл:Jan Babjak SJ.jpg|thumb|[[Архієпископ]] Ян Баб'як.]]
[[Файл:Towns14Slovakia90.JPG|thumb|Кафедральний собор [[Іван Хреститель|Івана Хрестителя]] у [[Пряшів|Пряшеві]].]]
'''Пряшівська
== Історія ==
[[1818]] — підтверджена папою [[Пій VII|Пієм VII]] виділенням із [[Мукачівська греко-католицька єпархія|Мукачівської єпархії]] 194 парохій з близько 150 000 вірних.
[[1880]] — відкрито єпархіальну семінарію, [[1895]] — дяківсько-учительську семінарію, [[1936]] — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.▼
Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження ([[Редемптористи|Редемптористів]], [[Василіяни|Василіян]] та [[Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії|сестер Служебниць]]; [[сестри Василіянки]] діяли в єпархії від 1922 року.▼
У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на [[православ'я]] (у [[1930]] р. — 6 парохій, 7 000 вірних).▼
Через зміну державних кордонів [[1939]] року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх [[Ватикан]] сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]], греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.▼
[[1948]] року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600<ref>Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.</ref>▼
[[28 квітня]] [[1950]] на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з [[23 листопада]] [[1951]] вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР ([[ЧСПЦ]]), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит [[Доротей Филип]] (1964—1999), уродженець Закарпаття.▼
Під час чехо-словацької лібералізації [[13 червня]] [[1968]] уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією [[2 квітня]] [[1969]]. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-
30 січня 2008 року папа [[Бенедикт XVI]] реформував структуру Словацької греко-католицької церкви. Пряшівська греко-католицька єпархія отримала статус архієпархії-митрополії, якій підпорядковані дві єпархії — з центрами в Кошице та Братиславі.
== Єпископи ==
'''''Пряшівськими єпархами''''' були:
* єпископ [[Таркович Григорій|Григорій Таркович]] (1818—1841),
Рядок 48 ⟶ 66:
Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко '''''беатифіковані''''' — проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно).
З [[11 грудня]] 2002 року єпархію очолює '''єпископ [[Ян Баб'як]]''' (з [[30 січня]] [[2008]] року — [[архієпископ]])
▲[[1880]] — відкрито єпархіальну семінарію, [[1895]] — дяківсько-учительську семінарію, [[1936]] — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.
▲Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження ([[Редемптористи|Редемптористів]], [[Василіяни|Василіян]] та [[Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії|сестер Служебниць]]; [[сестри Василіянки]] діяли в єпархії від 1922 року.
▲У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на [[православ'я]] (у [[1930]] р. — 6 парохій, 7 000 вірних).
▲Через зміну державних кордонів [[1939]] року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх [[Ватикан]] сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні [[Чехословаччина|Чехо-Словаччини]], греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.
▲[[1948]] року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600<ref>Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.</ref>
▲[[28 квітня]] [[1950]] на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з [[23 листопада]] [[1951]] вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР ([[ЧСПЦ]]), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит [[Доротей Филип]] (1964—1999), уродженець Закарпаття.
▲Під час чехо-словацької лібералізації [[13 червня]] [[1968]] уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гонко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією [[2 квітня]] [[1969]]. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-словянську мову й східний обряд.
== Примітки ==
| |||