Громадянство України: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
зображення |
Knr5 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 9:
== Історія ==
Вперше українське громадянство згідно відповідного закону від [[2 березня]] 1918 р.
Всі інші могли клопотати про прийняття їх в українське громадянство, але реально це право мали лише ті особи, які постійно прожили 3 роки на території України і ніколи не займались діяльністю, спрямованою проти Української державності, причому це положення не поширювалось на тих, хто до [[1 серпня]] [[1917]] р. проживав за межами УНР і лише в час війни прожив 3 роки на території України як [[військовослужбовець]] або [[біженець]]. Встановлювались досить стислі строки подання клопотання про українське громадянство — 3-6 місяців з дня опублікування закону, та дозволу на перебування в Україні іноземців і тих, хто відмовився від українського громадянства, теж 3-6 місяців.{{Fact}}
Цей закон як недемократичний і національно заанґажований був розкритикований неетнічною частиною суспільства і невдовзі було запропоновано 2 альтернативних проекти :{{Fact}}
* перший від імені єврейської фракції був внесений 20 квітня 1918 р. і передбачав по суті нинішній «нульовий» варіант — громадянами УНР визнавались усі без винятку піддані колишньої Російської імперії, що народились на території України або на день опублікування цього закону постійно проживали на її території.
* другий був підготований комісією Міністерства судових справ, за ним під громадянством УНР розумілась державно-правова належність людини до Української держави, що утворює права і обов'язки громадянина; а громадянами УНР визнавались всі російські піддані, які осіло перебували в Україні до 19 липня 1914 р., а ті, які оселились після 19 липня 1914 р. і проживали на території УНР до оголошення цього закону, могли стати громадянами УНР, якщо упродовж 2 тижнів з дня опублікування закону подадуть заяву місцевому комісару.
Однак альтернативні проекти не були ухвалені УЦР. Після [[гетьманський переворот|перевороту]] 2 липня 1918 року [[Скоропадський Павло Петрович|гетьман]] ухвалив ''«Закон про громадянство Української Держави»''<ref>[http://www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/index.php?82 Закон Української Держави про громадянство. 2 липня 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 42, арк. 7]</ref>, основні його положення були запозичені з проекту закону про громадянство УНР.{{Fact}}
Під час [[розпад СРСР|розпаду СРСР]] 16 липня 1990 р. була прийнята [[Декларація про державний суверенітет України]] (Української РСР). Там в розділі ІV було проголошено, що [[Україна]] віднині має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР. Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ). Громадяни незалежної Української РСР проголошувалися вільними та рівними перед законом незалежно від походження, статі, освіти та ін..
| |||