Вікіпедія

Чёрный Обелиск (група): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
SOMBot (обговорення | внесок)
Боти
166 258 редагувань
м ізольована стаття сирота0
Whitevalkyrie (обговорення | внесок)
741 редагування
Рядок 25:
 
=== Передісторія ===
Становлення групи розпочалося наприкінці 1985 року, коли ряд учасників гурту "Проспект" (Анатолій Крупнов — бас, вокал, Микола Агафошкін — барабани, Костянтин «Костиль» Дєнєжкін — гітара, Євген Чайко — звукооператор, Андрій «Батюшка» Дєнєжкін — світлооператор) відділились з ціллю створення власного колективу. До них приєднався гітарист Микола Коробов. Цей склад під керівництвом  Крупнова створив чотири речікомпозиції у рок-н-рольно-хардовойхардовій стилістиці, котрі були записані на двухканальнийдвоканальний магнітофон.
 
Однією з багатьох пробних назв гурту була «Монумент». Але у 1986 році [[Крупнов Анатолій Германович|Анатолій Крупнов]] придумав назву за однією зі своїх улюблених книг [[Еріх Марія Ремарк|Еріха Марії Ремарка]] «Чёрный обелиск».
Рядок 34:
У результаті пошуків першими гітаристами стають Михайло «Ботанік» Свєтлов і Юрій «Жах» Анісімов. Офіційною датою народження колективу «Черный обелиск» вважається  1 серпня 1986 року.
 
Склад «Черного обелиска» літа 1986 року: Анатолій Крупнов — бас-гітара, вокал; Микола Агафошкін — барабани; Михайло Свєтлов — гітара; Юрій Анісімов — гітара; ЄвгенійЄвген Чайко — звукооператор; Андрій Дєнєжкін — світлооператор. Безумовним лідером гурту стає Анатолій Крупнов.
 
Упродовж майже двох місяців наступних репетицій Анатолій Крупнов пише для групиколективу п'ять пісень («Апокалипсис», «Чёрный обелиск», «Троянский конь», «Абадонна», «Болезнь») і вже 23 вересня 1986 року на репетиційній базі (в клубі «Шерсть-сукно») відбувся  перший виступ колективу «Чёрный обелиск». Після цього концерту групі надходить пропозиція стати учасником «<nowiki/>[[Московська рок-лабораторія|Московської рок-лабораторії]]<nowiki/>», яку вона приймає. Колектив отримує можливість давати регулярні концерти і «Черный обелиск» активно набирає популярність (до цього моменту у репертуарі «Черного обелиска» появилась ще одна, яка стала справжнім хітом групи, пісня «Полночь»).
 
Після концерту у ДК «ім. Войтовича» місце Михайла Свєтлова у групі займає гитарист Юрій Алєксєєв.
Рядок 46:
Часті виступи і магнітофонні записи зумовлювали активний  ріст популярності «Чёрного Обелиска».
 
На початку 1987-го колектив спробував записати у студії програму «Апокаліпсис», але із-за відсутності належного досвіду, запис не вдався і занедбався. Тоді гурт відстроївналаштував звук і прямо на репетиційній базі «у живому режимі» записав композиції з концертного «Апокаліпсиса», додавши до них пісні «Чёрный обелиск» і «Литании Сатане».
 
У 1987 році Анатолій Крупнов продовжує створювати цикл пісень на вірші [[Шарль Бодлер|Шарля Бодлера]]. Пишуться пісні «Литании Сатане», «Сплин», інструментальна композиція «Неотвратимое» (котра у силу своєї складності на концертах виконувалась лише одного разу). Згодом створюється інструментальна п'єса «Цветы зла», яка містила у своїй середній частині музичні фрагменти всіх композицій з циклу пісень на вірші Бодлера.
Рядок 52:
У цей період група набуває величезної популярності, що межує з ажіотажем, і дає по 8-10 концертів у місяць, як в Москві так і на виїзних гастролях [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]].
 
У березні 1987 року у «Чёрный обелиск» повертається гітарист Михайло Свєтлов, котрий замінив Юрія Анісімова. Колектив набуває свій, «класичний» для того часу, склад: Анатолій Крупнов&nbsp;— бас-гітара, вокал; Микола Агафошкін&nbsp;— барабани; Юрій ОлексіївАлєксєєв&nbsp;— гітара; Михайло Свєтлов&nbsp;— гітара.
 
Починаючи з середини 1987 року, концертна програма групи складається з пісень Крупнова: «Апокалипсис», «Абадонна», «Полночь», «Чёрный обелиск» і композицій на вірші Бодлера: «Литании Сатане», «Сплин», «Фантастическая гравюра», «Цветы зла». Лише зрідка виконується «Вступление», «Болезнь», «Троянский конь».
 
З'являється знамените містичне театралізоване шоу «Чёрного обелиска», з потужним світомсвітлом, піротехнічними ефектами, скелетом на барабанній установці і «Татом»&nbsp;— фосфоресцируючимфосфоресцуючим величезним черепом посередині сцени, котрий водив очима-лазерами. Пауз між піснями на концертах не було, замість цього звучали різні звукові ефекти: рев вогню, удари колокола, гомін натовпу, шум дощу, бій годингодинника. Перед піснею «Абадонна» Анатолій Крупнов цитував речення з книги [[Булгаков Михайло Опанасович|Михайла Булгакова]] «Майстер і Маргарита». А перед виконанням прикінцевого декамування «Чёрный обелиск» звучав його фірмовий  викрик: «Чёрный обелиск вітає своїх уболівальників!!! (рос. Чёрный обелиск приветствует своих болельщиков.)»
 
Укінці виступу звучали вибухи, а глядачів засліпював потужний магнієвий спалах, із-за чого перед очима у них виникала світлова пляма, а коли очі адаптувалися, то на сцені уже нікого не було,&nbsp;— створювалося враження, що музиканти з неї просто зникли у один момент.
Рядок 72:
У 1988 році у репертуарі «Чёрного обелиска» з'являються пісні «Серый святой» і «Цезарь», йде робота над новими композиціями і концертною програмою «Серый святой». Група практично постійно перебуває на гастролях. Однак у колективі назріває  конфлікт.
 
У липні 1988 року під час гастролей [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдовою]] виникає інцидент, який  призвоить до того, що по поверненні у Москву Анатолій Крупнов розформовує «Черный обелиск» і переходить на роботу бас-гітаристом у московський [[Треш-метал|треш-металевий]] колектив «Shah».
 
Останнім записом «Черного обелиска» того періоду являється магнітоальбом, названий просто «Последний концерт в [[Кишинів|Кишинёве»]].
 
=== Відродження 1990—1997 ===
Літом 1990 року Анатолій Крупнов йде з «Shah» і ухвалює відродити «Чёрный обелиск». Колектив був відновлений 1 серпня 1990 у складі: Анатолій Крупнов&nbsp;— бас-гітара, голос; Юрій ОлексіївАлєксєєв&nbsp;— гітара; Михайло Свєтлов&nbsp;— гітара; Сергій Комаров&nbsp;— барабани (екс «Легион», «Триумфальная арка»).
 
Крупнов пише пісні «Стена» і «We Got Enough», котрі групагурт записує на репетиційній базі.
 
23 вересня 1990 року оновлений «Чёрный обелиск» вперше з'явився на сцені у якості хедлайнера фестивалю «Железный марш» у Палаці Культури «Крылья Советов». Група виконала чотири пісні: «Стена», «We Got Enough», «Полночь», «Чёрный обелиск».
 
Після цього концерту Анатолій Крупнов, незадоволений рівнем гри Михайла Свєтлова замінює його на колишнього гітариста групи «Е. З. Т.» Василя БілошицкогоБілошицького.
 
У складі: Анатолій Крупнов&nbsp;— бас-гітара, вокал; Юрій ОлексіївАлєксєєв&nbsp;— гитара; Сергій Комаров&nbsp;— барабани; Василь БілошицкийБілошицький&nbsp;— гітара, у жовтні 1990 року на репетиційній базі записує демо «Життя після смерті» з чотирьох пісень.
 
13 листопада від кулі грабіжника трагічно загинув барабанщик Сергій Комаров. «Чёрный обелиск» знову перебуває на грані розпаду. Тим не менше команда відновлює прослуховування барабанщиків. На одне з них прийшов вісімнадцятирічний хлопець на ім'я Володимир Єрмаков (екс «Кантор», «Stainless»), котрий у результаті і став новим барабанщикомударником групигурту.
 
Уже наприкінці листопада відбувся перший виступ з участю Володимира Єрмакова&nbsp;— це був концерт пам'яті Сергія Комарова. 1 грудня колектив знов з'явився на великій сцені&nbsp;— на фестивалі «Треш-епідемія». Після цього «Черный обелиск» став готуватися до запису нового альбому.
Рядок 95:
Альбом «Стіна» був першою повноцінно-якісним записом «Черного обелиска». Він містив три нові пісні: «Стена», «We Got Enough», «Игрок»; чотири перероблені старі: «Серый святой» (1988), «Аве, Цезарь» (1988), «Меч» (1988), «Полночь» (1986); а також кавер-версію пісні AC/DC «Touch Too Much».
 
Альбом був концептуальним і всі пісні на записі, як і на концертах 1987—1988 років, йшли без пауз,&nbsp;— їх звязували різні звукові ефекти: бій годинника, шум вітру, звуки натовпу та ін. При цьому  музика гурту стала набагато потужнішою, щільнішою і динамичною, ніж раніше, а тексти більш конкретними і реалістичними. Володимир Єрмаков відмінно зігрався з Анатолієм Крупновим, Юрій ОлексіївАлєксєєв повністю взяв на себе відповідальність за ритм-гітариста, а всі гітарні соло-партії на альбомі були виконані Василем БілошицкимБілошицьким.
 
Одна з головних відзнак  та особливостей альбому «Стіна»&nbsp;— віртуозна гра на бас-гітарі Анатолія Крупнова, котрий вважався на той момент одним з найкращих бас-гітаристів СРСР. Після виходу альбому «Чёрный обелиск» взявся за активну концертну діяльність.
Рядок 107:
В цілому 1991 рік був дуже успішним для групи,&nbsp;— відроджений «Чёрный обелиск» не тільки нагадав про своє існування, але і зайняв нові високі позиції у числі лідерів російської металевої сцени тієї пори.
 
У початку 1992 роки після гастролей  [[Україна|Україною]]<nowiki/>ою Василь БілошицкийБілошицький залишає «Чёрный обелиск» і після чергових пошуків новим гитаристом стає  Ігор Жирнов, відомий своєю сесійною роботою з безліччю російських поп рок-«зірок».
 
 
У травні 1992 року «Черный обелиск» бере участь у турі «Монстры рока по руинам Империи зла» спільно з гуртами «Sepultura», «Мастер», «Shah», «Э. С. Т.», у ході котрого представляє свою нову російськомовну програму.▼
 
▲У травні 1992 року «Черный обелиск» бере участь у турі «Монстры рока по руинам Империи зла» спільно з гуртами «<nowiki/>[[Sepultura]]<nowiki/>», «<nowiki/>[[Мастер (гурт)|Мастер]]<nowiki/>», «Shah», «Э. С. Т.», у ході котрого представляє свою нову російськомовну програму.
 
Літом 1992 року «Черный обелиск» випускає один з найсильніших своїх альбомів «Еще один день». Він був записаний Євгеном Чайко на студії «Видеофильм» і виданй на вінілі компанією «Alien Records». Основою для цієї платівки послужили сім з восьми перероблених пісень з англомовного демо «One More Day», на котрі були написані російські слова.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Чёрный_Обелиск_(група)