Саїф Ріджал: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті |
|||
Рядок 59:
== Біографія ==
Згідно з «Генеалогією правителів Брунею» ({{lang-ms|Silsilah Raja-Raja Berunai}}), найдавніша частина якої датована 1735 роком, за часів правління Саїфа Ріджала Брунейська імперія мала велику територію та багато колоній. «Генеалогія» повідомляє, що одній з принцес султан надав у володіння 6 територій ({{нп|Кота-Маруду|Маруда||Kota Marudu}}, {{нп|Менумбок|||Menumbok}}, Бакуа, {{нп|Банггі (острів)|Банггі||Banggi Island}},
Іспанські джерела часів іспансько-брунейської війни назвивають Саїфа Ріджала «Султаном Ліксаром». 13 квітня 1578 року генерал-губернатор Філіппінів {{нп|Франциско де Санде|||Francisco de Sande}} прибув з військовим флотом до Брунейської затоки та оголосив ультиматум султану: припинити розповсюджувати іслам, допустити католицьких місіонерів до брунейських володінь. Султан відмовився. Одного з емісарів стратили, інших, включно з 5 філіпінцями-мусульманами, ув'язнили. {{sfn|Saunders, 2013|с. 54}} На наступний день, не дочекавшись повернення посольства, де Санде віддав наказ наступати. Брунейський флот відступив, а іспанці висадилися в Муарі й, не зустрічаючи опору, захопили столицю Брунею. Обидва султани відступили всередину країни. 20 квітня де Санде оголосив Борнео іспанським островом. Втім влітку в іспанському таборі почалася епідемія, і невдовзі іспанці відступили на Філіппіни.{{sfn|Saunders, 2013|с. 55-56}}
|