Нормандська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями

{{Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни}}

{{Операція «Оверлорд»}}

 

'''Норма́ндська пові́тряно-деса́нтна опера́ція''' — військова операція [[Повітряно-десантні війська США|американських]] і [[Повітряно-десантні формування Великої Британії|британських повітряно-десантних військ]]{{#tag:ref|У складі [[6-та повітряно-десантна дивізія (Велика Британія)|6-ї повітряно-десантної дивізії Великої Британії]] в операції брав участь 1-й канадський парашутний батальйон|group=а}}, проведена протягом [[6 червня]] — [[13 липня]] [[1944]] року{{#tag:ref|Британський компонент десанту діяв до [[27 серпня]] [[1944]], прикриваючи лівий фланг військ, що наступали|group=а}} на території окупованої німцями Франції. Складова [[Нормандська операція|висадки військ союзників у Нормандії]]. Одна з наймасштабніших [[повітряно-десантна операція|повітряно-десантних операцій]] в історії збройних сил Великої Британії та США.

У лютому серед керівництва операцією «Оверлорд» знову набули гостроти дебати з приводу [[Концепція|концепції]] застосування десанту в ході операції. Дехто наполягав на тому, що десантники повинні, як і раніше, створюючи невеликі [[Загін (армія)|загони]] силами до взводу, діяти малими групами та дратувати цим командування Вермахту. Особливо гостро це питання постало перед британським командуванням, для якого це був перший практичний досвід підготовки та проведення десантування цілої дивізії. Деякі керівники відверто пропонували обмежитися застосуванням малих сил. [[17 лютого]] 1944 до штабу 6-ї дивізії прибув командувач [[Повітряно-десантні формування Великої Британії|повітряно-десантних військ Великої Британії]] генерал-майор [[Фредерік Браунінг]], який стисло визначив попереднє завдання командирові дивізії, націлив його на те, що до проведення операції «Тонга» буде залучена одна парашутна бригада, що мала ціль захопити мости через Канський канал та [[Орн (річка)|річку Орн]]. Пізніше її дії будуть підтримані [[Протитанкова артилерія|протитанковою батареєю]], яка прибуде на посилення вже після висадки морського десанту із [[3-тя піхотна дивізія (Велика Британія)|3-тю піхотною дивізією]]. Генерал Гейл категорично не погодився з таким планом, мотивуючи це тим, що сил для виконання такого завдання замало, більш того, зрив цієї задачі може серйозно вплинути в цілому на весь хід [[операція «Нептун»|операції «Нептун»]]. Після обговорення Браунінг погодився з такими аргументами та віддав наказ на підготовку до використання всієї дивізії<ref name="Harclerode 307">Harclerode, p. 307</ref>.

 

 

Лі-Меллорі, навіть [[30 травня]], за тиждень до операції, коли десант вирушив на свої аеродроми зльоту, телефонував Ейзенхауеру та намагався переконати його не робити цього<ref name="Flanagan Jr. р.165">Flanagan Jr. р.165</ref>.

Паралельно з підготовкою вторгнення англо-американці приділяли багато уваги розробці та втіленню в життя одного з найважливіших атрибутів планування [[військова операція|військової операції]]&nbsp;— проведення заходів щодо [[Дезінформування|введення противника в оману]] стосовно своїх реальних планів. Основні зусилля дезінформування були спрямовані на створенні впевненості серед командування Вермахту, що вторгнення відбудеться через [[Па-де-Кале]] і що [[повітряний десант]] буде висаджуватися саме тут. Союзники розгорнули інтенсивну роботу. Була створена фіктивна [[1-ша група армій (США)|1-ша група армій]] під командуванням генерала [[Джордж Сміт Паттон|Дж. Паттона]], який був дуже добре знайомий німецькому [[генералітет]]у за попередніми зустрічами на бойовищах Північної Африки та Італії. Повітря насичувалось роботою радіозасобів, створюючи атмосферу інтенсивного радіообміну між штабами та частинами союзників, що готуються до вторгнення. Армада фіктивних суден та бойових кораблів заповнювала [[естуарій]] [[Темза|Темзи]] та прибережні англійські порти. На південно-східному узбережжі Англії, у [[Кент]]і, було зведено багато псевдоаеродромів, на яких базувалися макети транспортних літаків. Кілька спеціально виділених ескадрилей постійно баражували в повітрі, імітуючи форсовані приготування десанту та авіації. Німецькі [[Літак-розвідник|літаки-розвідники]] в ході польотів могли наочно впевнитися в серйозності намірів, які підкріплювалися даними агентурної розвідки, що завалювала німецькі штаби інформацією про концентрацію військ на узбережжі [[Па-де-Кале]]<ref> Flanagan Jr. р.163</ref>.

 

[[Файл:Storm in the channel.jpg|thumb|ліворуч|180px|[[Шторм]] на узбережжі Нормандії]]

 

Для полегшення розпізнавання авіації наземними військами та військовим флотом та запобігання обстрілу ними літаків, командування союзників передбачило нанесення спеціальних розпізнавальних знаків на [[Корпус (техніка)|корпусі]] та крилах літаків, що брали участь у вторгненні в Нормандію.

 

 

=== Підготовка ''патфайндерів'' ===

Незважаючи на великі труднощі, з якими зіткнулися союзники на першому етапі [[Військова операція|операції]]: розсіяння парашутистів і складний [[Рельєф географічний|рельєф місцевості]] (це в якійсь мірі порушило намічені плани), доволі серйозні протидесантні приготування німців, десантники, застосовуючи партизанську тактику, успішно атакували противника і відрізали німецькі війська, що оборонялися, на узбережжі від їх командування, яке до 12 годин дня не могло отримати зрозумілу інформацію про початок висадки союзників на цій ділянці. 101-ша американська дивізія опинилася в кращих умовах й змогла виконати головне&nbsp;— захопити виходи з [[плацдарм]]ів. Менш результативна 82-га [[дивізія]] однак зв'язала своїми діями противника.

 

 

Відразу після закінчення операції, серед багатьох військових виникло риторичне питання,&nbsp;— чи коштувала такого числа жертв висадка повітряного десанту тим цілям, яких вони врешті-решт досягли? На думку більшості експертів, на це питання найкраще відповідає результат висадки [[Десант морський|морського десанту]] на два плацдарми&nbsp;— [[Плацдарм «Юта»|«Юта»]] та [[Плацдарм «Омаха»|«Омаха»]].

Усі цілі, визначені 6-й британській [[повітряно-десантна дивізія|повітряно-десантній дивізії]], були досягнуті практично без збоїв, що могли вплинути на кінцевий результат вторгнення. [[Операція «Тонга»|«Тонга»]] виявилася успішною десантною операцією: завдання були виконані, незважаючи на чисельні проблеми, пов'язані з несприятливими погодними умовами й навігаційними помилками пілотів, що спричинили розкидання парашутистів на величезному просторі. З іншого боку, це явище деякою мірою зіграло союзникам на руку: через те, що війська виявилися настільки розкиданими, німецькі війська, що оборонялися, не змогли точно визначити місце та масштаб висадки повітряного десанту британців. Але, це також було притаманно для всієї операції в цілому.

 

 

=== Втрати особового складу ===

Автори, що підтримували лінію на захист авіації, доводять у своїх спогадах, що ситуація, яка створилася в повітрі однаково складно вплинула як на пілотів, так й на десантників. Під постійним вогнем [[Засоби ППО|зенітних засобів]], у тумані, втративши орієнтири, деякі десантники намагалися скинути вантажні парашути та таким чином втрачали час й були вимушені залишати борт літаків значно пізніше<ref>Wolfe, ''Green Light'', 118, quoting from ''Four Stars of Hell''.</ref><ref name="Warren, ''Airborne Operations'', 41">Warren, ''Airborne Operations'', 41</ref>. Дехто не зміг (із різних причин) стрибнути вночі на палаючу землю. За офіційними даними, 9 людей відмовилися стрибати, ще 35 повернулися непошкодженими назад&nbsp;— до Англії<ref>Warren, ''Airborne Operations'', 41, 43, 45.</ref>. Після приземлення, ошалілі від становища, в якому вони опинилися, багато парашутистів ховалися по канавах, кущах та чагарниках; ветеранам довелося буквально стусанами вводити їх до [[Стрій військовий|строю]]<ref>Wolfe, ''Green Light!'', 117.</ref>.

 

 

== Див. також ==