Нормандська повітрянодесантна операція: відмінності між версіями

Однак командування десантних військ союзників, проаналізувавши [[Військова тактика|тактику]] дій повітряного десанту на досвіді [[Сицилійська повітряно-десантна операція|операцій на Сицилію]] та [[Салернська повітряно-десантна операція|Салерно]], кардинально змінило концептуальний підхід до застосування військ і захищало його перед своїми керівниками<ref name="Warren, ''Airborne Operations'', 3">Warren, ''Airborne Operations'', 3</ref>. Якщо раніше десант був навчений одразу після приземлення невеличкими групами вступати в [[бій]], незважаючи на кількісну та якісну перевагу ворога, створюючи тим самим суцільний фронт боротьби в [[тил]]у противника, то зараз від цього довелося відмовитися. Було запропоновано такий характер дій: десантники, всіляко ухиляючись від зіткнення з противником, висуваються якомога швидше до об'єктів захвату, де зосереджуються, уточнюють завдання на [[Місцевість (військова справа)|місцевості]] і переходять у [[наступ]], використовуючи раптовість нападу. Як пізніше писав генерал [[Джеймс Моуріс Гейвін|Гейвін]],&nbsp;— ''«результатами Нормандської операції це було доведено, як найбільш ефективне та реалістичне виконання завдання»''<ref> Flanagan Jr. р.159-160</ref>.

При розгляді способів десантування командувач армії [[Генерал (США)|генерал]] О. Бредлі наполягав також на тому, що потрібно забезпечити максимальну концентрацію десантних військ у визначених районах, і тому підтримував ідею висадити посадочним способом, тобто [[планер]]ами, щонайменше 75% десанту. [[Командир]] 82-ї дивізії генерал-майор [[Метью Ріджвей|М. Ріджвей]] також виступив на підтримку ідеї масштабного застосування планерів, мотивуючи це тим, що повітряний десант з об'єктивних причин не може отримати надійну вогневу підтримку з боку військово-морських сил, а також основних сил морського десанту, що висадився, а іншим способом [[артилерія|артилерію]] на поле бою доставити неможливо. Планування операції з акцентом на застосування в основному посадочного десанту відбувалося до [[18 квітня]], коли після першого ж масштабного [[тренування]] із застосуванням планерів навчання закінчилися із величезними втратами, поломками та навіть катастрофами планерів. Уже [[28 квітня]] до плану операції були внесені зміни: операція розпочинається в нічний час із висадки [[парашут]]ного десанту, вдень за ним ідуть планерні підрозділи.

Паралельно з підготовкою вторгнення англо-американці приділяли багато уваги розробці та втіленню в життя одного з найважливіших атрибутів планування [[військова операція|військової операції]]&nbsp;— проведення заходів щодо [[Дезінформування|введення противника в оману]] стосовно своїх реальних планів. Основні зусилля дезінформування були спрямовані на створенні впевненості серед командування Вермахту, що вторгнення відбудеться через [[Па-де-Кале]] і що [[повітряний десант]] буде висаджуватися саме тут. Союзники розгорнули інтенсивну роботу. Була створена фіктивна [[1-ша група армій (США)|1-ша група армій]] під командуванням генерала [[Джордж Сміт Паттон|Дж. Паттона]], який був дуже добре знайомий німецькому [[генералітет]]у за попередніми зустрічами на бойовищах Північної Африки та Італії. Повітря насичувалось роботою радіозасобів, створюючи атмосферу інтенсивного радіообміну між штабами та частинами союзників, що готуються до вторгнення. Армада фіктивних суден та бойових кораблів заповнювала [[естуарій]] [[Темза|Темзи]] та прибережні англійські порти. На південно-східному узбережжі Англії, у [[Кент]]і, було зведено багато псевдоаеродромів, на яких базувалися макети транспортних літаків. Кілька спеціально виділених ескадрилей постійно баражували в повітрі, імітуючи форсовані приготування десанту та авіації. Німецькі [[Літак-розвідник|літаки-розвідники]] в ході польотів могли наочно впевнитися в серйозності намірів, які підкріплювалися даними агентурної розвідки, що завалювала німецькі штаби інформацією про концентрацію військ на узбережжі [[Па-де-Кале]]<ref> Flanagan Jr. р.163</ref>.