Листопадове повстання у Правобережній Україні (1830—1831): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок) |
Shmurak (обговорення | внесок) |
||
Рядок 7:
Відсутність єдиного керівництва негативно позначилася на організації сил для боротьби. Тому 10 березня 1831 р. на нараді шляхти [[Київська губернія|Київщини]] і [[Подільська губернія|Поділля]] у с. [[Михайлівка (Вінницький район)|Михайлівка]] [[Вінницький повіт|Вінницького повіту]] було вирішено обрати шляхтича В. Тишкевича головним керівником повстання, виробити реальний план спільних дій та негайно розпочати формування військових загонів. Але поміщики все ж побоювалися залучати до цих загонів селян, щоб вони не повернули зброї проти своїх гнобителів.
Важливе значення для координації повстання на Поділлі й Київщині мала нарада, що відбулася 19 березня в с. [[Глинянка (Барський район)|Глинянка]] [[Брацлавський повіт|Брацлавського повіту]]. В цей час уже стало відомо про рух [[корпус]]у [[Юзеф Дверницький|Дверницького]] на [[Волинь]]. Тому учасники наради вирішили, що повстання повинно розпочатися насамперед у південних повітах Поділля, розташованих між [[Південний Буг|Південним Бугом]] і [[Дністер|Дністром]]. Головнокомандувачем повстанським військом обрали відставного генерала Б. Колишка, який ще в 1794 р. брав участь у повстанні під проводом литовсько-польського генерала [[Тадеуш Костюшко|Т. Костюшка]], що здобув славу воєначальника у США, воюючи за незалежність цієї держави у 1775 - 1783 рр.
[[Файл:Józef Dwernicki.PNG|міні|ліворуч|200пкс|Юзеф Дверницький]]
Тим часом [[корпус]] [[Юзеф Дверницький|Дверницького]] 2 квітня вступив до містечка Дружкопіль, де передбачалося підписання конфедеративного акта, що мало сприяти розгортанню повстання на Волині. Однак конфедерацію утворити не вдалося. До корпусу приєдналося лише кілька дрібних шляхетських загонів. Він змушений був вести тяжкі бої з царськими військами і [[Битва під Боремлем|під Боремлем]] (Волинь) зазнав значних втрат.
| |||