Потьомкін Григорій Олександрович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 46.211.108.230 (обговорення) до зробленого 193.93.217.34 Мітка: Відкіт |
вікіфікація, джерела |
||
Рядок 38:
}}
'''Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін''' ({{н}} {{ДН|24|9|1739|13}}, [[Чижово (Духовщинський район)|Чижово]] — {{пом}} {{ДС|16|10|1791|5}}) — [[Російська імперія|російський]] державний і військовий діяч, [[дипломат]], [[генерал-фельдмаршал]] (з [[1784]]), [[князь]]. Великий Гетьман Катеринославських та [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморських козацьких військ]], прозваний козаками
== Життєпис ==
Народився у селі [[Чижово (Духовщинський район)|Чижово]] Духовщинського повіту (тепер [[Смоленська область]], [[Росія]]). Мати — Дарія Василівна. З [[1756]] навчався в Московській університетській гімназії, звідки в [[1760]] виключений. Військову службу розпочав у кінній [[гвардія|гвардії]]. За участь у [[палацовий переворот 1762|палацовому перевороті]] [[1762]], внаслідок якого [[Катерина ІІ]] здобула російський престол, отримав чин гвардійського [[підпоручик]]а. Учасник [[російсько-турецька війна (1768—1774)|Російсько-турецької війни 1768-74]], з 1768 — [[генерал-майор]], з [[1771]] — [[генерал-поручик]].
Керував приєднанням до Російської імперії і первісним устроєм Новоросії, де володів колосальними земельними наділами і заснував ряд міст, включно з теперішніми обласними центрами [[Дніпро (місто)|Дніпром]] ([[1776]]), [[Херсон]]ом ([[1778]]) і [[Миколаїв]]ом ([[1789]]). Піднісся як фаворит, а з [[8 червня]] [[1774]] року (за непідтвердженими відомостями) [[Весілля Катерини II та Григорія Потьомкіна|морганатичний чоловік Катерини II]]<ref>''[
З [[1770]] став [[фаворит]]ом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи [[Російська імперія|Російської імперії]]. Обіймав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, [[генерал-ад'ютант]] (з 1774) та [[генерал-фельдмаршал]] (з [[1784]]), [[Президент Військової колегії]] (з 1784).
Рядок 50:
У [[1783]] Потьомкин зреалізував проект загарбання [[Крим]]у Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».
З 1783 Потьомкін управляв новоствореним [[Катеринославське намісництво|Катеринославським намісництвом]], до складу якого увійшла значна частина [[Південна Україна|південноукраїнських]] земель. Потьомкін, будучи добрим [[адміністратор]]ом і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи з [[колонізація|колонізації]] Півдня України й Криму. [[1776]]-го Потьомкін наказав не повертати селян-утікачів з [[Лівобережна Україна|Лівобережної]] та [[Правобережна Україна|Правобережної України]], чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (найпаче після юридичного запровадження [[кріпацтво|кріпацтва]] [[1783]] року в Лівобережжі та [[Слобожанщина|Слобожанщині]]). У період правління Потьомкіна почалося будівництво [[Миколаїв|Миколаєва]], [[Херсон]]а, [[Катеринослав]]а, [[Севастополь|Севастополя]], було розпочато вивчення покладів [[руда|руд]] і [[кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]] на [[Південна Україна|півдні України]].
Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території [[Кримське ханство|Кримського ханства]]) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні [[Османська імперія|Туреччині]] землі{{fact}}, вважав за потрібне відновити [[українське козацтво]]. З [[1783]] Потьомкін вів перемовини з представниками колишньої запорізької старшини ([[Сидір Білий|Сидором Білим (Легкоступом)]], [[Захарій Чепіга|Захарієм Чепігою]]) про створення нового добровільного козацького формування. В [[1788]]-му Потьомкін підтримав проект [[Капніст Василь Васильович|В. В. Капніста]] про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації [[Катеринославське козацьке військо|Катеринославського козацького війська]] та [[Військо Вірних козаків|Війська Вірних козаків]] (згодом — [[Чорноморське козацьке військо]]). У [[1790]] Потьомкіну було присвоєно [[титул]] великого гетьмана Катеринославського і [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморського козацького війська]].
Підтримував стосунки з відомими діячами української культури — як-от [[Володимир Золотницький|Володимиром Золотницьким]], [[Василь Рубан|Василем Рубаном]], [[Лука Січкарів|Лукою Січкарівим]] та іншими. У [[1786]] домігся затвердження проекту відкриття [[університет]]у в [[Катеринослав]]і (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності [[греко-католицька церква|греко-католицької церкви]], підтримував єдиного в Російській імперії [[Греко-католицизм|греко-католицького]] [[єпископ]]а [[полоцьк]]ого
Був [[головнокомандувач]]ем російської армії впродовж [[російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько-турецької війни 1787-92 рр]]. Під час [[Ясський мирний договір|мирних російсько-турецьких перемовин 1791]] Потьомкін захворів і помер на шляху з [[Яси (місто)|Яс]] до [[Миколаїв|Миколаєва]]. Похований у [[Херсон]]і.
| |||