Микола I (російський імператор): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м доп |
м вікіфікація |
||
Рядок 46:
| Commons = Nicholas I of Russia
}}
{{Otheruses}}
'''Мико́ла I Рома́нов''' (''Романов Микола Павлович ({{lang-ru|Романов Николай Павлович}})''; {{ДН|6|7|1796|25|6}} — {{ДС|2|3|1855|18|2}}) — [[Росія|російський]] імператор (
== Правління ==
[[Файл:The Monument to Nicholas I.jpg|left|thumb|300px|Пам
Зайняв престол після раптової смерті свого брата, імператора [[Олександр І (російський імператор)|Олександра І]] і жорстокого придушення повстання [[Декабристи|декабристів]] у [[1825]]. Прагнучи зміцнити імперію, встановив у країні режим військово-поліцейської диктатури. При ньому величезну роль в державному управлінні відіграла особиста канцелярія імператора і особливо її «Третій відділ» — управління таємної політичної поліції і жандармерія. В
Самодержавницька, великоросійська, реакційна політика Миколи І знайшла своє відбиття й в офіційній державній ідеології що виникла і панувала за його правління. Це була [[теорія офіційної народності]], укладена імперським міністром освіти [[Уваров Сергій Семенович|графом Уваровим]]. Її серцевиною стала особлива концепція історичного розвитку Росії. Керуючись цією теорією, начальник [[жандармер]]ії [[Бенкендорф Олександр Христофорович|Олександр Бенкендорф]] писав, що «Минуле Росії дивовижне, теперішнє більш ніж прекрасне, майбутнє вище за все, що може собі уявити найпалкіша уява»<ref name="тро">[http://scepsis.net/library/id_1454.html Идейная борьба 30—40-х годов: Охранители] // [[Троїцький Микола Олексійович|Николай Троицкий]] {{lang-ru|}}</ref>.
== Політика щодо України ==
[[
Політика Миколи І щодо України була спрямована на повну нівеляцію національних особливостей, прав і традицій українського народу.
В Україні здійснювалася систематичне [[Русифікація|зросійщення]] в усіх галузях життя, щоб знищити будь які відмінності України, навіть офіційно вживану пропагандистську назву «[[Малоросія]]» здебільшого стали замінювати терміном {{lang-ru|«Юго-Западная Россия»}}
Після [[Листопадове повстання (1830—1831)|польського повстання 1830—1831]] у Правобережній Україні російському дворянству масово надавали сконфісковані у поляків маєтки. Уряд імперії сприяв просуванню російських поміщиків у Лівобережну Україну. У Південній Україні, що на той час звалася «Новоросією», російським урядовцям роздавали землі, що залишилися не розданими за [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорія Потьомкіна]].
Ще наочнішим було зросійщення українських міст: уряд імперії сприяв просуванню до них російських купців, переважно заможніших, ніж українські. У значних містах українських купців переселяли на околиці міст. У структурі міст їм надавали III гільдію, рідше
У [[1831]] скасовано у лівобережних містах [[Магдебурзьке право]], а в 1842
У 1832 закрито [[Крем'янецький ліцей]], де навчалися переважно [[поляки]], а його бібліотеку й наукові збірки вивезено до Київського університету.
У [[1839]] [[Полоцький собор|Полоцьким собором скасовано Греко-католицьку церкву]] у Правобережній Україні. Провадилася боротьба проти українського національно-визвольного руху (арешт членів [[Кирило-Мефодіївське братство|Кирило-Мефодіївського братства]], переслідування та заслання [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]]).
Рядок 76 ⟶ 77:
== Зовнішня політика ==
Основним напрямком зовнішньополітичної діяльності уряду Миколи І стала підтримка реакційних режимів в усій Європі. За Миколи І Росія вела війни за завоювання [[Кавказ]]у і Середньої Азії, а також [[Російсько-перська війна (1826—1828)|російсько-іранську
== Примітки ==
| |||