Друїди: відмінності між версіями

В [[43]] році римський [[географ]] [[Помпоній Мела]] першим припустив, що вчення друїдів є ''таємними знаннями'', описавши галльських друїдів, як мудреців, що проводили навчання в [[печера]]х і непрохідних [[ліс]]ах.

 

 

Переправившись на острів, римська [[піхота]] і [[кіннота]] опинилися віч-на-віч з ворожим військом, що стояло на березі, вигляд якого уразив римлян. Серед воїнів, що стояли в повному озброєнні, бігали схожі на [[Фурії|Фурій]] [[жінка|жінки]], в траурному одіянні, з розпущеним [[волосся]]м, з запаленими факелами в руках. Друїди, що знаходилися поруч, із здійнятими до неба руками промовляли [[молитва|молитви]] своїм богам, проголошували магічні заклинання і кидали [[прокльони]]. Спочатку римські воїни стояли немов скам'янівши під дією таємничих чар, підставляючи, за словами Тацита, «нерухомі тіла під удари, що сиплються на них». Потім вони послухали напучення полководця «не страшитися цього несамовитого, наполовину жіночого війська», спрямувалися вперед і розбили ворога. Після цього римляни вирубали священні гаї острова Мони і розмістили там свій [[гарнізон]].