Жорсткий диск: відмінності між версіями

На відміну від [[дискета|дискети]], що виготовляється на основі гнучкого (лавсанового) магнітного ​​диска, інформація у твердому магнітному диску записується шляхом намагнічування шару феромагнітного матеріалу ([[оксид|діоксиду]] [[залізо|заліза]] у минулому чи сплаву [[кобальт]]у тепер), що нанесений на поверхні твердих ([[алюміній|алюмінієвих]], [[скло|скляних]] або [[композити|композитних]]) пластин у формі диска. У твердих магнітних дисках використовується одна або декілька пластин, встановлених на одному [[Шпиндель|шпинделі]]. Голівки зчитування-запису у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку постійно набігаючого повітря, що утворюється біля поверхні дискових пластин при швидкому обертанні. Відстань між голівкою і робочою поверхнею дискової пластини становить декілька нанометрів (у сучасних дисках близько 10 нм<ref name="muller">''Скотт Мюллер'' Модернизация и ремонт ПК, 19-е издание.— М.: Вильямс 2011.— 1070 c. ISBN 978-5-8459-1497-2, 978-0-7897-3697-0</ref>), а відсутність механічного контакту забезпечує тривалий термін експлуатації пристрою. За відсутності обертання дисків головки знаходяться поблизу шпинделя або за межами диска у безпечній зоні, де унеможливлюється їх нештатний контакт з поверхнею дисків.