Вескляров Петро Юхимович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shmurak (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування King Bardlin (обговорення) до зробленого 212.1.109.227 Мітка: Відкіт |
Немає опису редагування |
||
Рядок 31:
}}
[[Файл:Дід Панас та внук Андрій.jpg|альт=Дід Панас та внук Андрій|міні|245x245пкс|Петро Вескляров та внук Андрій]]
'''Петро́ Юхи́мович Вескляро́в''' (справжнє
== Біографія ==
Петро Юхимович Вескляров, народився 10 червня 1911 році в райцентрі [[Тальне]], що на Черкащині, в еврейской семье. Пишався своїм козацьким, українським корінням. Коли діти на вулицях питали його: «Дідусю, а Ви козак?» Він ствердно відповідав: "Так, дитинко - я, мій дід, всі ми козаки, бо походимо з Коліївщини». Прізвище Петра Юхимовича зазнало змін у радянські часи та було [[Русифікація|зрусифіковано]]: до українського призвіща '''[[Скляр]]''', було додано префікс Ве- та суфікс ов-, отже вийшло Вескляров. Це сталося після втечі з фільтраційного табору.
Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до [[Луцьк|Луцька]], у [[Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка|Волинський обласний музично-драматичний театр ім.Тараса Шевченка]], де він працював до 1959 року. Там було зіграно чимало ролей: Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», « Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся коло 50 фільмах. Проте найбільше запам’ятався малечі та старшому глядачеві, як байкар Дідусь Панас. Українська [[вишиванка]] Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в [[націоналізм]]і, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію [[УТ-1|УТ]] листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки неодноразово звинувачувався у [[Націоналізм|націоналізмі]].
| |||