'''Закон мінімуму Лібіха''' (Закон "«Обмеженого фактора"», "«Бочка Лібіха"»), відкритий [[Юстус фон Лібіх|Ю. Лібіхом]] (1840) — екологічно-економічний закон, згідно якого відносна дія окремого [[Екологічні фактори|екологічного фактора]] буде тим сильнішою, чим більше цей фактор, у порівнянні з іншими екологічними факторами, буде наближатися до свого кількісного мінімуму. За цим законом, від речовини, концентрація якої є мінімальною, залежить ріст рослин, величина і сталість їх урожаю. Закон мінімум Лібіха (закон щодо ролі екологічних факторів в розповсюдженні і кількісному розвитку організмів) не поширюється на нестабільні системи. Надходження у такі системи різних компонетів та чинників розвитку відбувається спонтанно і нерівномірно. Само тому у ролі лімітучих почергово або одночасно стають декілька факторів. Багато в чому закон мінімуму Лібіха уточнюється та деталізується [[закон толерантності Шелфорда|законом толерантності Шелфорда]].
