Вескляров Петро Юхимович: відмінності між версіями

}}

[[Файл:Дід Панас та внук Андрій.jpg|альт=Дід Панас та внук Андрій|міні|245x245пкс|Петро Вескляров та внук Андрій]]

 

== Біографія ==

 

 

Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до [[Луцьк|Луцька]], у [[Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка|Волинський обласний музично-драматичний театр ім.Тараса Шевченка]], де він працював до 1959 року. Там було зіграно чимало ролей: Миколу Задорожнього з  «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», « Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся коло 50 фільмах. Проте найбільше запам’ятався малечі та старшому глядачеві, як байкар Дідусь Панас. Українська [[вишиванка]] Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в [[націоналізм]]і, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію [[УТ-1|УТ]] листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки неодноразово звинувачувався у [[Націоналізм|націоналізмі]].

 

[[Файл:Дід Панас, Весклярова Уляна Павлівна, та внук Андрій.jpg|альт=Дід Панас, Весклярова Уляна Павлівна, та справжній внук Андрій|міні|Уляна Весклярова, син Андрій та Петро Юхимович (дідусь) ]]