Маковія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lionfm (обговорення | внесок) додав інформацію про значення дня |
Lionfm (обговорення | внесок) Цей текст, який деякий видалив, а деякий змінив до Маковія (Першого Спасу) не має нічого спільного. В Україні не існує ніякого медового Спаса. І це власне російське ("совкове") трактування, про медовий Спас. Я подав саме текст який трактує Маковія з української народної позиції. І багато додав про український народні звичаї. |
||
Рядок 6:
|підпис = Ф. В. Сичков. Водосвяття. 1916.
|офіційна_назва =
|інші_назви = Перший Спас, Спас на воді
|місце = перший день Успенського посту, перша зустріч осені
|засновано =
|святкують =
|початок =
|закінчення =
Рядок 20:
|date2009 =
|date2010 =
|святкування = хресний хід на річки та озера, оберігання маковійського хреста
|традиції = святять воду, квіти й мак;
|пов'язаний =
|вебсайт =
Рядок 27:
[[Файл:Makoveya.jpg|thumb| right|168px|Свято Маковія]]
[[Файл:Spas 024.jpg|thumb|170px|Обрядова їжа — спечені коржі, поламані на дрібні шматочки в макітру й залиті медом та розтертим маком]]
'''Макові́я''' (також ''Перший Спас'', ''Спас на воді
== Походження свята ==
Рядок 48:
Св. мученики Макавейські загинули, мабуть, в сирійському місті Антіохії (зараз місто в Туреччині) — царській столиці. Назву "Макавеї" одержали від Юди Макавея, головного ізраїльського героя в тодішній боротьбі за рідний край і Божий закон.<ref>{{cite web|url=http://olha-church.org.ua/web/page/pochatok-uspinskogo-postu-svvmuchenukiv-makavejskuh|title=Початок Успінського посту. Свв.Мучеників Макавейських|deadurl=no}}</ref>
== Традиції в Україні ==
В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки — всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, чебрецю, кудрявців, настурцій, рути-м'яти, нагідок, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля, васильків та великі достиглі голівки маку.<ref name="Воропай">Олекса Воропай</ref>
Вірили, що коли "видюк" освятити три, сім або дев’ять разів (а святити можна було й на Маковєя, й на Великдень), то його сила ставала непереможною.<ref name="Маковея">{{cite web|url=http://mamajeva-sloboda.ua/publ/makoveya-za-narodnym-kalendarem-14-serpnya-yak-svyatkuvaly-ta-scho-yily/|title=Маковея. За народним календарем 14 серпня. Як святкували та що їли.|deadurl=no}}</ref>
Цей день увесь належав дітям та дівчатам. Дорослі дівчата також святкували й не працювали в цей день. Вони збиралися, ходили в ліс по зілля, збиралися гуртками, проводили свої жартівливі ігри, а в лісі співали спасівчані пісні.<ref name="Килимник">Степан Килимник</ref>
Спеціально дівочими чарівними квітами в "маковійській квітці" - це були: любисток, чебрець, ласкавці, кудрявці.<ref name="Килимник"/>
До "маковійської квітки" додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрічкою<ref name="Скуратівський">Василь Скуратівський</ref>, щоб уся родина була здоровою<ref name="Килимник"/>. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. Бувало голівки маку в'язали в окремий букет (щоправда, так робили рідше).
У такому букеті кожне зело мало свій символ:
:рута-м'ята мала оберігати від усякої напасті і додавати здоров'я,
:ласкавці - щоб у родині була ласка, злагода і щирість,
:кудрявці - аби у хлопців в'юнились кучері й любили їх дівчата,
:а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.<ref name="Скуратівський"/>
До кожної рослинки господиня зверталася з поетичними примовками.<ref name="Скуратівський"/>
▲До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть.
У [[Стіна_(село)|с. Стіна]] [[Томашпільський район|Томашпільському району]] [[Вінницька_область|Вінницької області]] і навколишніх селах маковейки називають "трійцями". Туди кладуть татарник колючий, миколайчики, цикорій дикий, полин гіркий, деревій, мелісу.
До складу трійці також обов'язково кладуть кілька великих голівок маку, а якщо мають, то і дикий мак (видюк), колоски жита і пшениці, а також садові квіти. Іноді в трійцю кладуть невеликі за розміром квіти соняшнику. Господині можуть додавати і інші квіти та трави, користуючись власними смаками. В середину маковейки вставляють велику воскову свічку. Не виключено, що в більш давні часи це було три свічки, сплетені внизу воєдино, від яких збереглася назва "трійця". Трійцю зберігають протягом року коло ікон, вона прикрашає оселю, сповнює її гарними пахощами, слугує оберегом, а при потребі її використовують для лікування членів родини і худоби.<ref>{{cite web|url=http://stina.at.ua/publ/traditions/religious/na_makoveja/15-1-0-34|title=Маковея у с. Стіна Томашпільському району Вінницької області|deadurl=no}}</ref>
З квітів при потребі готували ліки чи купелі.<ref name="Скуратівський"/>
Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали когось у далеку путь. <ref name="Маковея"/>
Обрядовою їжею
У деяких селах південної [[Київська область|Київщини]] на Маковія встановлювали високі хрести, прикрашені квітками і головками маку. Зверху на них іноді чіпляли гарбузову маску із запаленою свічкою. За традицією, протягом цілої ночі хлопці та дівчата співали пісні й танцювали навколо маковіївського хреста свого «кутка», оберігаючи його від сусідів-однолітків.<ref name="Фіцич"/> Справою престижу було зберегти свій хрест і знищити чужий. У цьому звичаї проглядають пережитки ігрового суперництва молоді різних територіальних об’єднань села.<ref name="етнографія">{{cite web|url=http://ethnography.org.ua/content/svyato-makoviya|title=14 серпня
Свято Маковія (Олександр Курочкін, доктор історичних наук) |deadurl=no}}</ref>
▲Обрядовою їжею цього дня є «[[шулики]]», або «ломанці». Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і свіжовикачаним заливають медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.
Крім посвяти квітів, з Маковієм пов'язаний ще один не менш цікавий обряд. Колись він був вельми урочистим і обов'язковим для кожного села. Це освячення води, зокрема криниць. Посвячення криниць — глибинний звичай наших пращурів. Він сягає ще язичеських вірувань у живу силу води. Всім животокам і джерелам у давній слов'янській міфології приписувалась надприродна сила. Тут проводили різноманітні ритуально-обрядові розваги, шлюбно-весільні дійства.<ref name="Скуратівський"/>
Зокрема, про цю традицію згадує [[Шевченко_Тарас_Григорович|Тарас Шевченко]]:"На те літо криницю святили. На самого Маковія дуба посадили".<ref name="етнографія"/>
Біля криниці вже стояли застелені святковими скатертинами два столи; на одному хліб-сіль та запалена свічка, на другому — свічка, свячена вода і коливо (кутя). Ця обрядова страва призначалася для добрих духів та предків.<ref name="Скуратівський"/> Після посвяти хлопці обсаджували джерело деревами, а коли в цьому не було потреби, то робили символічне клечання — втикали обіч свіжі галузки.<ref name="Скуратівський"/>
У давніх наших літописах є свідчення, що [[Володимир_Святославич|князь Володимир Великий]] охрестив киян саме 1 (14) серпня 988 р. від Різдва Христового. За переказами, тоді в гирлі річки [[Почайна|Почайни]], яка впадала в [[Дніпро|Дніпро]], охрестилися дванадцять Володимирових синів. Тутешнє джерело назвали Хрещатицьким.<ref>{{cite web|url=http://www.umoloda.kiev.ua/number/2304/161/81989/|title=
"Різні" хрещення? (стаття в Україна Молода від 24.07.2013, автор: Марія Остерська) |deadurl=no}}</ref>
Існує переказ, що в Києві до року 1890-го жила старенька бабуся, що називалася Козелецька; вона вже тоді мала сто двадцять років і на диво добре зберегла свої сили: до самої смерти вона могла дещо робити в хаті. Пам’ять її теж добре збереглася, Козелецька пам’ятала ті часи, коли на місці теперішнього Хрещатика були малодоступні хащі, що поросли віковими дубами та осокорами. Вона ж розповідала, що тоді існував у Києві звичай - на «Маковея» всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з’являтися на водосвяття в козацькому одязі.<ref name="Воропай"/>
▲== Спас на воді ==
Свято Маковея ще називається в народі "Першого Спаса", або "Спаса на воді". Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.<ref name="Воропай"/>
=== Тлумачення української традиції ===
На Преображення Господнє кажуть Спас. Колись цю назву вживали без жодних прикметників. Тепер дехто Маковія іменує медовим Спасом, а самого Спаса - яблучним. Та це заплутує, як яке свято називати і що коли святити.<ref name="Фіцич">Наталка Фіцич</ref>
У 90-х роках 20-го століття, ознайомившись з етнографічною літературою, не дочитавшись, що в ній описано, аматори від етнографії придумали кілька Спасів — горіховий, яблучний, медовий. Але це з розряду фантазій. У народі був один [[Спас (свято)|Спас]] — 19 серпня. Лише дуже локально часом свято Маковія 14 серпня називали малим Спасом, розповідає доктор історичних наук і професор Валентина Борисенко. <ref>{{cite web|url=https://ukurier.gov.ua/uk/articles/prijshov-spas-beri-rukavici-pro-zapas/|title=Прийшов Спас, бери рукавиці про запас!|deadurl=no}}</ref>
Етнограф за фахом [[Доля_Олексій_Леонтійович|Олексій Доля]], наполягає, що Маковія треба називати Маковієм, а Спаса - Спасом. На Маковія, каже, святять не лише мак, але і всіляке насіння, а також квіти, цілюще зілля і воду. На Спаса у кошиках несуть фрукти та овочі (навіть картоплю, помідори та іншу городину), мед, віск, продукти бджільництва, колоски та обов'язково хліб. У деяких селах Чернігівщини була традиція робити хрест з 12-ти колосків - по три на кожну сторону. На Київщині колоски складали у пучок, після освячення ставили на покуті до весни, а потім вимочували і сіяли разом з іншим зерном. Спеціально до свята пекли хліб і несли до церкви. Часто замість паляниць були пироги, пиріжки або рулети з яблуками та з маком.<ref name="Фіцич"/>
== Див. також ==
* [[Перший спас]]
* [[Другий Спас]]
Рядок 104 ⟶ 110:
== Література ==
* ''[[Воропай Олекса Іванович|Воропай О.]]'' Звичаї нашого народу. — Харків: Фоліо, 2007.
* {{Книга |автор = о. Андрій Йосафат Григорій Трух |заголовок = Життя Святих |у чотирьох книгах |місце = {{Л.}} |видавництво = Отців Василіян «Місіонер» |isbn = 5-7707-8940-9 |ref = Життя Святих}}
* ''[[Скуратівський Василь Тимофійович|Скуратівський В.]]'' Дідух: Свята українського народу. — Київ: Освіта, 1995.
* ''[[Килимник Степан Іванович |Килимник С.]]'' Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Том 5: Осінній цикль. — Вінніпег, Торонто 1963.
* {{Книга |автор = Фіцич Наталка |заголовок = Культ предків. Нетуристичні звичаї України |місце = {{Х.}} |видавництво = «Фоліо» | рік = 2017 |сторінок = 176 |isbn = 978-966-03-7958-9 |ref = Фіцич}}
== Посилання ==
* [https://www.youtube.com/watch?v=FaP221wzRck Маковей (youtube відео до книги Наталки Фіцич "Культ предків. Нетуристичні звичаї України")]
* [https://www.youtube.com/watch?v=9pyY9_gxVNo Шуліки (youtube відео до книги Наталки Фіцич "Культ предків. Нетуристичні звичаї України")]
[[Категорія:Українські народні звичаї]]
| |||