|
Головні міста ''сіверян'': [[Чернігів]]<ref name="сіверяни"/>, [[Новгород-Сіверський]]<ref name="сіверяни"/>, [[Брянськ]]<ref name="сіверяни"/>, [[Стародуб]]<ref name="сіверяни"/>, [[Глухів]], [[Путивль]]<ref name="сіверяни"/>, [[Курськ]]<ref name="сіверяни"/>, [[Рильськ]], [[Любеч]]<ref name="сіверяни"/>, [[Переяслав-Хмельницький]]. З заходу ''сіверяни'' межували з [[Поляни (східні)|полянами]] і [[Дреговичі|дреговичами]], з півночі з [[Радимичі|радимичами]], [[Кривичі|кривичами]] і [[В'ятичі|в'ятичами]]<ref name="сіверяни"/>, на півдні з [[Уличі|уличами]].
== Етимологія ==
[[Етимологія]] назви ''сіверян'' {{lang-orv|Северо}}<ref>[http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat01.htm ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ] </ref> походить від {{lang-orv|сѣверъ}} у значенні — сторона холодних вітрів, зимова хуртовина, нічний морок<ref name="Сівер"/>; [[синонім]] [[Північ|півночі]]<ref name="Сівер"/>; від {{lang-la|saevus}} у значенні — лютий<ref name="Сівер">«Сѣверъ» // «Полный церковно-словянский словарь», сост. священник магистр протоиерей Григорий Дьяченко, г. Москва (1993 г.) 1900 г., С. 698, ISBN 5-87301-068-4</ref>; у чеській мові розрізняють ''sever'''ni''''' (північний) та ''sever'''sky''''' (скандинавський).<ref>"Kapesni atlas světovych dějin". Praha, 1987.</ref> Від чого походить слово «сіверко» — тобто люто холодно, «сівер» та «сіверик» — зимний або різкий вітер, «сіверка» — вітряна (вітрова), «сіверка» — сира погода<ref name="Сівер"/>.
За [[літопис]]ом Нестора<br/>
{{Цитата|…сѣдоша по Десні, и по Семи, по Сулі, и нарекошася сіверъ|}}
<br/>
«Сівер» означає «схід», «холод», холодний «північно-східний вітер» тощо. Можливо, назва ''сіверян'' і походить від того, що в перші часи слов'янського розселення зайшли далеко на схід. Також племінна назва ''сіверян'' може бути зіставлена з кількома [[етнонім]]ами, серед яких «[[серби|серб]]», «сабір», «савар» та з великим гніздом слів різних мов, котрі мають значення «сусіда, товариша, брата, друга» — {{lang-uk|сябер}}, {{lang-be|сябры}}, {{lang-bg|сябр}}, {{lang-sr|себар}}, {{lang-ru|себёр}}, {{lang-lt|sebras}}, [[мордва|морд]]. «шабра», {{lang-sq|sёmbёr}} та ін.. Можливо, всі ці слова походять від усіченого давньо-германського «næhwa-gabur», тоді, можливо, місця поселень ''сіверян'' перекривали ареал [[Серби|сербів]]. Ще [[Любор Нідерле]] вважав, що ці два [[етнонім]]и споріднені між собою (1956 р., № 31).
Лісова країна давала тутешнім поселенцям охорону і забезпечення від нападів [[степ]]овиків; у недоступній глуші, серед ніколи нерубаних борів могли спокійно жити й зростати слов'янські оселі. З лісової смуги сіверяни виходили й на південь у [[Лука (рослинність)|луги]], переходили річку [[Сула (притока Дніпра)|Сулу]] й ішли далі у південі незаселені [[степ]]и, скільки на те дозволяли [[Кочівники|кочовики]]. ''Сіверяни'' жили в глибоких пущах, далеко від шляхів культури й звичаї їх залишилися суворі й примітивні, незрозумілі для культурніших племен. [[Літопис]]ець закидає їм, що їли все нечисте. Нечистим уважали тоді м'ясо деяких звірят, ''наприклад'' [[Бобер|бобрів]], [[Вивірка|вивірок]], [[хом'як]]ів. Сіверяни мабуть не перебирали в їжі, споживали, що давала їхня земля та [[ліс]]и.
Існує народний переказ «Мекленбурзької генеалогії» про [[Рюрик]]а та його братів, опублікований в 1930-х роках французьким мандрівником і письменником [[Ксав'є Марм'є]] (*1809—†1892) у книзі «Північні листи». Що записав у Північній [[Німеччина|Німеччині]], у [[мекленбург|мекленбурзьких]] селян, які жили на землях [[Ободрицький союз|бодричів]], у той час повністю понімечених. У переказі розповідається про те, що в VIII столітті плем'ям [[Ободрицький союз|ободритів]] керував [[король]] на ім'я Годлав (див. [[Годліб (князь ободритів)|Годліб]] †808 р., або Годслав, Годелайб); це був батько трьох юнаків: перший з яких звався як
* [[Рюрик]] ''Мирний'', другий — * '''Сівар''' ''Побідоносець'' ([[Синеус]]), третій — * [[Трувор|Трувар]] ''Вірний''.
Брати вирішили відправитися в пошуках слави на землі сходу. Після багатьох діянь і страшних боїв брати прийшли в Русь, народ яких страждав під тягарем довгої тиранії, але не насмілювався повстати. [[Ободрицький союз|Брати-ободріти]] розбудили в місцевому народі заснувшу мужність, очолили військо і повалили гнобителів. Відновивши мир і порядок в країні, брати вирішили повернутися до старого батька, але вдячний народ упросив їх не йти й зайняти місце колишніх королів. Так Рюрик отримав [[Новгородське князівство]] (Nowoghorod), '''Сівар''' — [[Псковське князівство]] (Pleskow), Трувар — [[Білозерське князівство]] (Bile-Jezoro). Оскільки через час молодші брати померли, не залишивши законних спадкоємців, [[Рюрик]] приєднав їх князівства до свого, ставши засновником правлячої династії [[Рюриковичі]]в. Слід зазначити, що це єдина згадка про Рюрика в [[Фольклористика|фольклорі]] [[Західна Європа|Західної Європи]], хоча дату виникнення легенди встановити неможливо (переказ записано через століття після опублікування «Мекленбурзької генеалогії» Рюрика) сучасні дослідники вважають час появи цих братів на Русі [[840]] рік<ref>[https://app.box.com/shared/kt95dkrhl3bf35hl4dgf Меркулов В. И., «Откуда родом варяжские гости?» (генеалогическая реконструкция по немецким источникам), г. Москва, 2005 г.] {{ref-ru}}</ref>. Є версія про походження племені сіверян від імені Сівара, брата Рюрика. А відтак і назви [[Новгород-Сіверський]], [[Сіверське князівство|Сіверського князівства]], [[Сіверська земля|Сіверської землі]] (Сіверщина), [[Сіверський Донець]] тощо.
== Історія ==
|
