Білоруська музика: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ерідан (обговорення | внесок) вікіфікація, оформлення, уточнення |
Aibot (обговорення | внесок) м повернення правильної назви за допомогою AWB |
||
Рядок 23:
З кінця [[X століття|X ст.]] серед співочих шкіл на Білорусі вирізняються Полоцька і Вітебська (з 992), Смоленська (з 1001 року) Туровська (з 1005). В цих школах кристалізувалася система безлінійної нотації, писалися перші практичні посібники по співу. Оформилася система прапорців, що склалася в [[XIV]] ст. У Великому Князівстві Литовському спочатку зберігалися традиції давньоруського знаменного співу.
На [[XV століття|XV]] ст. припадає розквіт співочої православної культури Білорусі: почали фіксуватися автори пісень та укладачі рукописних нотних збірок (палеографічна ознака білоруських співочих рукописів — [[Ірмолой|ірмолої]]); з'явилися перші співочі азбуки, у нотному письмі збільшилася кількість прапорців, розширився звукоряд у бік високих звуків, розвивалися різноманітні наспіви, музична термінологія. Поглиблювалися місцеві відмінності наспівів, посилюється зв'язок білоруської співочої гімнографії з народно-пісенної творчістю і побутовою культурою. Зароджувалися і розвивалися оригінальні знаменні розспіви, які широко використовувались у співочій практиці XV—XVI ст. й були зафіксовані в рукописних збірниках («Супрасльський ірмолой», 1598—1601). Широко використовувалися грецький, болгарський, сербський спів. Переосмислено семантику [[Невми|невменної нотації]]. Із переходом на багатоголосну систему запису зародилася квадратна лінійна нотація. У цей час відбувся поступовий відхід білоруської музичної гімнографії від норм [[Осьмогласіє|осьмогласія]]. Зародилися й розвивалися духовні канти (псалми), які фіксувалися в ранніх рукописних [[
=== Музика XVI—XVIII ст. ===
Рядок 59:
Світська вокальна та інструментальна музика пов'язана з князівським палацовим, військовим, міським побутом. З [[XVI ст.]] при [[Король польський|королівських]], [[Великий князь литовський|великокнязівських]] та [[магнати|магнатських]] дворах створювалися музичні центри, в яких працювали талановиті місцеві та закордонні музиканти. В [[Гродно]] з [[1543]] року для обслуговування урочистостей діяла «[[Литовська капела]]» (у складі 15 музикантів, мабуть, місцевого походження), при дворі [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] в 1580-х рр. існувала капела, при якій працювали вокалісти та інструменталісти, звучали твори [[Криштоф Клабан]]а та [[Войцех Длугорай|Войцеха Длугорая]]. При дворах магнатів та [[Великий князь литовський|великих князів]] в [[XVI ст.]] працювали також: слов'янські композитори [[Кипріян Базилік]] та [[Вацлав з Шамотулах]], [[Микола Гомулка]] і [[Ян Брат]], [[Угорське королівство|угорський]] лютняр та композитор [[Валентин Бакфарк]], багато [[італія|італійських]] музикантів, серед яких відомі композитори [[Лука Маренціа]], [[Джованні Батіста Калола]], лютняр та композитор [[Діомед Като]], органіст [[Антоній Мафон]]. При дворах місцевої аристократії виконувалися авторські та анонімні твори, зразки яких збереглися в «[[Віленський зошит|Віленському зошиті]]» та [[Остромечівський рукопис|Остромечівському рукописі]] (т. зв. «Полоцькому зошиті»; обидва [[XVII століття]].).
У [[XVI]]–[[XVIII]] ст. музичне оформлення характерно для театральних постановок навчальних закладів різних конфесій в містах та містечках Білорусі, в тому числі [[Брест]]і, [[Гродно]], [[Жировичі|Жіровицях]], [[Могилів|Могильові]], [[Мінськ]]у, [[Орша|Орші]], [[Полоцьк]]у, [[Слонім]]і. У шкільних спектаклях, приурочених до релігійних та світських свят виконувалася вокальна ([[кромки]], [[псалми]], [[гімни]], [[пісні]]) та інструментальна музика. В [[інтермедія]]х і [[
З другої половині [[XVIII ст.]] при магнатських дворах виникали та розширювалися музичні осередки, які поєднували музичні театри, [[оркестр]], [[капела|капели]] та музично-театральні школи. Серед найбільших музичних центрів: [[Несвізький театр Радзивіллів|Несвіж]] та [[Слуцький театр Радзивіллів|Слуцьк]] ([[Радзивілли|Радзивіллів]]), [[Слонімський театр Огінського|Слонім]] ([[М. Казимир Огінський|М. Казимира Огінського]]), [[театр Антонія Тізенгаузена|Гродно]] ([[А. Тізенгаузен]]а), [[Шкловський театр Зорича|Шклов]] ([[С. Зорич]]а) і [[Деречінський театр|Деречін]] ([[Сапеги|Сапегів]]). На сценах магнатських театрів ставилися світова оперна класика, а також перші опери місцевих авторів, в тому числі «[[Агатка, або Приїзд пана]]» Я. Голланда і М. Радзивілла. На концертах звучали симфонічні та камерні твори [[італія|італійських]], [[франція|французьких]], [[Австрія|австро]]-[[Німеччина|німецьких]] композиторів, а також композиції місцевих музикантів, серед яких — [[Єжи Баканович]], [[Леон Сітанський]], [[Ян Ценцілович]], В. Козловський. Розвивалося також аматорське виконавство та творчість. Діяльність магнатських «музичних садиб» сприяло розвитку в Білорусі різних форм музичної творчості, виконавства та освіти, зростання музичного професіоналізму, становленню театрально-концертних жанрів, творчого засвоєння норм європейської музики [[класицизм]]у.
Рядок 105:
{{Білорусь у темах}}
{{Музика Європи}}
[[Категорія:
| |||