|
== Заснування ==
[[Файл:Rus and the Pechenegs (992).jpeg|thumb|250 px|праворуч|Перемога Кожум'яки над печенігом з «[[Радзивіллівський літопис|Радзивіллівського літопису]]»]]
[[Файл:11 History of the Russian state in the image of its sovereign rulers - fragment.jpg|thumb|250 px|праворуч|[[Всеволод Ярославич]] з сином [[Володимир Мономах|Володимиром]].]] ▼[[Файл:Володимир Глібович.jpg|thumb|250 px|праворуч|Пам'ятник [[Володимир Глібович|Володимиру Глібовичу]] у Переяславі.]] ▼[[Файл:0750 Ukraine.png|праворуч|thumb|250 px|[[Лука-райковецька культура|Лука-райковецька]] та [[Роменська культура |Роменська]] культури у VIII—X ст.]] ▼[[Файл:Zmievy Valy.svg|праворуч|thumb|250 px|[[Змієві вали]] X—XI ст.]] ▼Напередодні виокремлення Переяславщина займала південно-східну частину [[Русь]]кої землі — політичного ядра [[Київська Русь|Давньоруської держави]] IX-першої половини XI ст. Ці землі не належали єдному племінному союзу — їх межі містили володіння [[Поляни (східні)|полян]] та [[сіверяни|сіверян]]. Сіверські [[Городище (укріплення)|поселення]] [[Роменська культура|роменської культури]] займали східну частину князівства: від верхньої [[Десна|Десни]] та [[Посем'я]] далеко на південь до [[Ворскла|Ворскли]] та [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]]. У західній, придніпровській, частині розташовувалися землі полян{{sfn|Кучера|1975|с=118-144}}.
== Історія князівства ==
▲[[Файл:11 History of the Russian state in the image of its sovereign rulers - fragment.jpg|thumb|250 px|праворуч|[[Всеволод Ярославич]] з сином [[Володимир Мономах|Володимиром]].]]
▲[[Файл:Володимир Глібович.jpg|thumb|250 px|праворуч|Пам'ятник [[Володимир Глібович|Володимиру Глібовичу]] у Переяславі.]]
При Володимирі лівобережжя [[Наддніпрянська Україна#Середня Наддніпрянщина|Середнього Подніпров'я]] становило єдне ціле з [[Київська земля|Київською землею]], а в багатьох уділах правили його сини. Спроба поділити землі по Дніпру була здійснена [[Мстислав Хоробрий|Мстиславом Хоробрим]] за часів [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]]. 1024-го Мстислав зайняв [[Чернігів]], і після [[Лиственська битва|Лиственської битви]] Ярослав, до смерті супротивника (1036), був вимушений поступитися чернігівсько-переяславськими землями. Виокремлення Переяславського князівства відбулося опісля смерті Ярослава (1054-го року) згідно заповіту котрого його очолив [[Всеволод Ярославич|Всеволод]], а [[Чернігівське князівство|Чернігівське ]] [[Святослав Ярославич|Святослав]]. Значною мірою цьому сприяло устремління переяславського боярства до незалежності від Чернігова, що було вигідно Києву. Іншим поважним фактором була необхідність наявності князівства яке на регулярній основі займалося б організацією супротиву [[Русько-половецькі війни|половецьким вторгненням]].
== Географічні межі ==
{{Українська історія}}
▲[[Файл:0750 Ukraine.png|праворуч|thumb|250 px|[[Лука-райковецька культура|Лука-райковецька]] та [[Роменська культура |Роменська]] культури у VIII—X ст.]]
▲[[Файл:Zmievy Valy.svg|праворуч|thumb|250 px|[[Змієві вали]] X—XI ст.]]
На заході й півночі межі князівства проходили по Дніпру, [[Десна|Десні]], [[Остер (притока Десни)|Острі]], на північному сході — по верхів'ях [[Удай|Удаю]], Сули, [[Хорол (річка)|Хоролу]] і [[Псел|Псла]]. Крайній переяславський пункт на північному заході — Остерський городок — стояв при впадінні в Десну Остра. На сході переяславські землі межували зі Степом. Внаслідок відокремлення від [[Чернігівські князі|Чернігівських князів]] Переяславська земля зорганізувала [[Посульська оборонна лінія|Посульську оборонну лінію]]. Від верхів'я Сули до її гирла відомо 18-ть давньоруських [[Городище (укріплення)|городищ]], які були розташовані вздовж її правого берега на відстані близько 10 км одне від одного. Вони ототожнюються з сучасними поселеннями, що згадуються у літописах та інших писемних джерелах, це зокрема: [[Ромни]], [[Глинське (Зіньківський район)|Глинськ]], [[Лубни]], [[Лукомль]], [[Жовнине|Жовнин]], [[Іванова гора (Полтава)|Лтава]], [[Воїнь]], [[Горошине|Горошин]].
Передові форпости слов'янських поселеннь знаходилися і за Сулою: [[Хорол (місто)|Хорол]] — на однойменній річці, [[Донецьке городище|Донець]] — на [[Сіверський Донець|Сіверському Дінці]], які з'явилися тут уже в XII ст., коли [[Дружина (військо)|дружинники]] досягли значних успіхів у боротьбі з половцями. Жодна з давньоруських земель не зазнавала стількох нападів і спустошень, як Переяславська.
Центр землі, Переяслав, був вигідно розташований — неподалік від Дніпра, при впадінні р. Альти у Трубіж. Згадуваний вже на перших сторінках літопису, він у XII — першій половині XIII ст. перетворився на одне з найбільших південноруських міст, став першокласною фортецею, яка відіграла визначну роль у боротьбі Русі з кочовиками. Крім невеликого, але сильно укріпленого дитинця, що займав підвищення між річками Альтою і Трубежем, Переяслав мав велике передмістя, обнесене потужною оборонною стіною завдовжки близько 3,5 км. Половці, які часто нападали на Переяславську землю, жодного разу не змогли оволодіти її стольним містом.
На схід і південний схід від Переяслава, починаючи від заплави Дніпра, були споруджені високі [[Змієві вали|земляні вали]]. Перший — «великий вал» — перерізав дорогу на сучасну Золотоношу і тягнувся до сучасного с. Строкова, а далі — до р. Супою, другий — «малий вал» — проходив паралельно першому на відстані близько 10 км і також повертав у напрямку р. Супою. Ці вали згадуються у літописі під 1095 p., коли половецькі хани Ітларь і Кітан прийшли до Володимира Мономаха просити миру, а також 1149 p., коли Юрій Долгорукий рушив на Київ. «И стоя 3 дни у Стрякве, а четверый день поиде от Стрякве мимо городъ, по зори, исполцився, и ста межи валома».
Переяслав був важливим церковним центром, на що вказують не тільки літописні повідомлення, а й залишки фундаментів численних культових споруд. У першій половині XII ст. переяславська єпископія включала до свого складу Переяславську і Смоленську землі. Єпископський замок-палац поруч з Михайлівською церквою свідчить про неабияке багатство переяславської єпархії. Археологічні дослідження у поєднанні з літописними даними відтворюють Переяслав як значний економічний центр Русі з високорозвинутим ремеслом і торгівлею.
Навколо Переяслава розташовувалися князівські феодальні двори, села й замки. Літопис називає серед них княжий красний двір, села Стряків, Куднове, Мажево, Янчине, м. Устя. Останнє знаходилось у гирлі Трубежа і займало невелике підвищення на його правому березі. Устя відігравало роль дніпровської пристані Переяслава, а також сторожової застави на Зарубському броді через Дніпро.
На північно-західному кордоні Переяславської землі стояла відома фортеця Остерський городок, однаково важлива як для Києва, так і для Чернігова. У XII ст. Остерський городок відігравав помітну роль у боротьбі претендентів за Київ. 1152 р. Ізяслав Мстиславич, щоб позбавити своїх супротивників сильної фортеці, зруйнував укріплення Остерського городка, він утратив свое стратегічне значення аж до кінця XII ст., коли 1195 р. Всеволод Суздальський направив туди свого тіуна Гюрю для відбудови укріплень і церкви.
На Трубежі літопис згадує фортеці Баруч і Бронькняж, на Удаї — міста Прилуки, Переволока, Полкостень. Найбільше міст Переяславської землі розтапювувалося на Сулі, яка служила південно-східним кордоном давньої Русі. За своїм характером це були насамперед фортеці, але деякі з них (Лубни, Жовнін, Воїнь та ін.) мали важливе значення і як великі торговельно-ремісничі осередки.
Воїнь, розташований у гирлі Сули, протягом майже трьох століть стояв на сторожі південних рубежів Русі. Місто, площа якого становила 28 га, поділялося на дитинець і посад. Дитинець був обнесений потужною стіною, яка складалася з поставлених у ряд зрубів, засипаних землею. Над городнями містилися заборола, а під валом проходив глибокий рів. Воїнь мав укріплену гавань, куди заходили з Дніпра торговельні судна. Значну частину жителів міста складали воїни. Населення займалося також ремеслом (тут знайдені ковальські, слюсарські, деревообробні та інші інструменти), торгівлею (під час розкопок виявлено багато привізних речей), сільським господарством, про що свідчать сільськогосподарські знаряддя та остеологічні залишки.
Північний кордон проходив за нижньою течією [[Остер (притока Десни)|Остра]] і далі на схід через верхів'я [[Удай|Удаю]] та [[Сула (притока Дніпра)|Сули]]. Прикордонними переяславськими поселеннями були [[Городець Остерський|Остерський городок]] та [[Ромни]]. На заході та південному заході з Київщиною князівство обмежувалося по [[Десна|Десні]] і [[Дніпро|Дніпру]]. З південного сходу кордоном Переяславщини була Сула з [[Посульська оборонна лінія|фортицікаційною лінією]] яка виокремлювала князівство від кочівників. Нестійкі кордони пролягали до [[Сіверський Донець|Донця]] та [[Ворскла|Ворскли]] де опорними пунктами виступали [[Донецьке городище|Донець]] та [[Іванова гора (Полтава)|Лтава]].
Про характер міст, що виникли у XII ст., таких як Лутава, Голтав, Хорол, сказати щось певне важко, оскільки вони недостатньо досліджені археологами. Можна тільки твердити, що їх поява пов'язувалася з успіхом наступальної [[Русько-половецькі війни|антиполовецької боротьби]].
== Див. також ==
|
