Вікіпедія

Корсунь: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Скасовано останнє редагування (188.163.78.21) і відновлено версію 22112504 Shynkar
Рядок 1:
{{DisambigG}}
Відступ коронного гетьмана на Білу Церкву був зумовлений ще й тим, що М. Потоцький, не маючи жодних даних про повстанців, хотів з'єднатися з полками Я. Вишневецького, що вже був вийшов з Лубен.
* Корсунь&nbsp;— назва [[Херсонес Таврійський|Херсонесу Таврійського]] у давньоруських джерелах <ref>{{ЕІУ|10|372}}</ref>.
М. Потоцький мав разом з обслугою понад 20 тисяч добре озброєного війська. Також у Я. Вишневецького було 6 тисяч. Якби ці армії об'єднались, доля повстання могла бути іншою.
* [[Корсунь (смт)|Корсунь]]&nbsp;— [[селище міського типу]], [[Донецька область]], [[Єнакієвська міська рада]]
Б. Хмельницького і його старшина розгадали плани польських стратегів й зуміли запобігти небезпеці - коли Я. Вишневецький підійшов біля Переяслава до Дніпра, то переправитись уже не зміг -мобільні козацькі загони знищили всі пороми, а на тому боці стояли напоготові, щоб заблокувати будь-яку спробу переправи. (Я. Вишневецький зумів перейти Дніпро аж під Білоруссю вже після Корсунської битви).
* Корсунь&nbsp;— назва [[місто|міста]] [[Корсунь-Шевченківський]], [[Черкаська область]] до [[1944]] року
Армія повстанців зростала. На 25 травня у Б. Хмельницького було вже 20 тисяч козаків; їх доповнювали 12 тисяч татар Тугай-Бея, а на підході - понад 80 тисяч орди Іслам-Гірея 3.
* [[Корсунь (річка)|Корсунь]]&nbsp;— річка в Донецькій області.
Крім того, козацький гетьман мав можливість спланувати бойові дії - загони татарських вершників роз'їжджали округою, придивлялися до всього і давали Б. Хмельницькому цінну інформацію. Отже він знав про стан справ у польському таборі, тоді як поляки не могли добути жодних звісток. Ті випадкові полонені татари й козаки, яких полякам вдалося впіймати, давали невтішні вісті. Всі говорили, що козаків і татар дуже багато і вони вже близько. Це була правда.
* [[Корсунь (станція)|Корсунь]]&nbsp;— залізнична станція Одеської залізниці, розташована у місті Корсунь-Шевченківський
Коронний гетьман здогадувався, що на підході орда Іслам-Гірея, то за 3-4 дні поляків оточила б 100-тисячна козацько- татарська армія, тому відступ на захід не мав альтернативи.
* [[Корсунь (давньоруське місто)|Корсунь]]&nbsp;— Корсунь Київський<ref>''А.&nbsp;Г.&nbsp;Плахонін''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Korsun_Kiivskij КОРСУНЬ, Корсунь Київський] // {{ЕІУ|5|192}}</ref>&nbsp;— давньоруське місто.
Хоча марш козаків був максимально напружений - за 3 доби вони подолали близько 130 кілометрів, - та, підійшовши 25 травня до Корсуня, вони застали попелище - М. Потоцький віддав місто жовнірам. Після ґвалтувань, грабіжництва й убивства ті спалили місто.
 
На світанку 261 травня 1648 року польське військо під захистом возів рушило по Корсунському шляху на Богуслав. Табір розтягнувся майже на кілометр. Оскільки кіннота не могла виконувати своїх функцій, то коней посередині вела обслуга (потім челядь на цих конях тікатиме), а вершники йшли разом з піхотинцями коло возів. Татарська кіннота шарпала втікачів, але на приступ не йшла. Пройшовши кілометрів вісім, поляки побачили, що дорога перекрита - перекопана ровами. Крім того, на них націлені гармати полковника Мартина Пушкаря, а за шанцями його полк. М. Потоцький змушений був звернути вліво, на Горохову Балку. Відступати організованим табором було вже неможливо - пагорби, кущі, болото такої можливості не давали. Тепер відступ М. Потоцького був схожий на втечу.
== Інше ==
Скоро поляки наштовхнулись на непрохідні завали, водночас з усіх боків стала бити гармати, мушкети, відтак полки Максима Кривоноса, Івана Богуна та Матвія Гладкого розчленували табір натроє, а татари вдарили з тилу і почалося страхітливе побоїще. До обіду все було скінчено.
* «[[Корсунь (газета)|Корсунь]]»&nbsp;— громадсько-політична газета (м. [[Корсунь-Шевченківський]])
У полон до татар потрапили 80 вельмож, 127 офіцерів, 8520 жовнірів. Понад 10 тисяч трупів лежало у Гороховій Балці і в радіусі 30 кілометрів. Татари полювали на втікачів і арканили їх вбивали.
 
Втрати повстанців - 70 убитих, 95 поранених. Потрапили в полон і обидва гетьмани. (Їх за 2 роки польський король Ян 2 Казимир Ваза викупить).
== Примітки ==
Після битви М. Потоцький - а він ще зовсім недавно погрожував посадити Богдана на палю - таки зустрівся віч-на-віч з Б. Хмельницьким. " Хлопе, - зневажливо спитав М. Потоцький, - чим розплатишся з татарами?" . " Тобою, - спокійно відповів козацький гетьман. - І тими, що з тобою".
{{reflist}}
Врятувалося десь півтори тисячі втікачів. А переможці пішли шляхом, яким хотіли йти переможені - на Білу Церкву. Оскільки навколишні села вже обезлюдніли, Корсунь спалено, то вбиті лежали непоховані. Для бенкету хижаків.
У Білій Церкві 2 червня 1648 року під гучну музику і крики "Слава!" та "Алла!" проводиться парад козацьких і татарських військ. Б. Хмельницький та Іслам-Гірей 3 з високим почтом на добрих румаках пройшлися вздовж вишикувалося війська, продемонструвавши Польщі, яка "дихала від страху" (литовський князь Альбрехт Радзивіл) таку потугу, яка здатна знищити не тільки шляхту, а й саму Польщу.
Після параду татари покинули місто. Іслам-Гірей навіть заночувати не захотів... Він ішов по здобич...
Договір Б. Хмельницького та Іслам-Гірея про те, що ясир не брати українців, не мій дотримуватися з однієї причини: ніхто з татар не розділяв людей на українців і поляків. А тільки з 3 по 11 червня татари штурмом взяли Березну, Косівку, Животів та ще безліч фортець і замків. Після пограбування все спалювалося вщент. ( Лише 12 червня татари, обтяжені награбованим добром і великою кількістю невільників, вирушили на Крим).
У цей час (20 червня) помер король Речі Посполитої Владислав 4. Польща залишилась без короля, без армії, без гетьманів і військової еліти. Польща в паніці.
А в Б. Хмельницького на той момент могла бути 100-тисячна армія. Сучасники, як в Україні, так і поза її межами, обговорювали можливість утворення України як незалежної держави.
Шкода, але цей геніальний воєнний стратег не ставив собі великої мети. Він хотів автономії. І все.
Це обвинувачення висить над Б. Хмельницьким уже понад 300 років.
Зрозуміло, людина може зробити тільки те, що вона собі намалює. Намалює маленьке - велике ніколи не вийде. Наполеон сказав: якщо хочеш зробити щось велике, замахнись на неможливе. Б. Хмельницький не намалював собі незалежної вільної України, як не намалювали її собі соціалісти типу В. Винниченка, як не намалювати її собі кучмаки. Усім хотілось (і хочеться зараз) чиєїсь ласки. І хоча історія тисячу разів показувала: спочатку ласка, потім батіг, цього не втямлять нікчемні. А саме вони пнуться до влади, і з допомогою тих, хто спочатку пестить їх, іноді отримують її.
Все це справедливо, та є інша думка. Утримувати довго велику армію Україна не могла, не мала ресурсів. Хтось мусив обробляти землю і т.д.
Відносно звинувачення (а з російського боку це поховала), що Б. Хмельницький уже тоді шукав прихильності у православного царя, то це пояснюється просто - на кордонах України тоді стояло 40 тисяч московського війська. Розумний дипломатичний хід гетьмана дозволив на той час убезпечитии Україну від вторгнення зі сходу. (Це станеться пізніше, після смерті Б. Хмельницького). (Звернення Б. Хмельницького до царя та інтерпретація цього звернення - яскравий приклад того, як фальсифікується історія. Козацький гетьман запропонував Олексію Михайловичу претендувати на корону Польщі, а зі свого боку обіцяв підтримку. Все. І жодного натяку на бажання приєднатися до Москви. А маса істориків трактує це саме як бажання прийняти підданство. Більше - через 300 років вигадують термін "возз'єднання" і заднім числом приьуляють його до всього українського народу того часу. Ні про що більше українці не думали, а тільки як би "возз'єднатися з братнім російським народом". Ніби українців тоді вже знали, що десь більше як за 100 років з московитів зроблять росіян. Нісенітниця. Тут, правда, є деякі думки з приводу. Якби справді цар став королем Польщі, тоді москвини навчили б пихату шляхту руками їсти).
Далі Б. Хмельницький дізнається, що Польща просить допомогу у французів і німців. Шоб заспокоїти поляків, гетьман посилає на перемовини чигиринського полковника Федора Вешняка. (?-1650). (Він вдає, що не знає про смерть Владислава 4 і пише листа самие йому).
Зміст такий. Козаки хочуть небагато. Виплати боргів, реєстр 12 тисяч (сума вийшла значно менше за ту, яку довелося б платити найманцям, які після закінчення Тридцятилітньої війни наводнили всю Європу) і визнання православної церкви. (Треба сказати, що Ф. Вешняк упорався з завданням блискуче).
На той час Б. Хмельницький, очевидно, вважав, що без узгодження з сусідами, які здатні роздерти молоду республіку, про незалежність мови бути не може.
Хоча є інша думка. має 100-тисячну добре вишколену армію, - і це зовсім не фантазії: українців тоді числилось удвічі більше за поляків, і значно більше москвичів, - можна було розмовляти з сусідами, як з рівними.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Корсунь