Корозія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 34:
'''Хімічна корозія''' відбувається в середовищах, які не проводять [[електричний струм|електричного струму]]. Вона обумовлюється дією на
метали неелектролітів ([[спирт]]у, [[бензин]]у, мінеральних
У результаті взаємодії металів із зовнішнім середовищем їх поверхня вкривається тонким шаром (плівкою) різних хімічних сполук (продуктів корозії): [[оксид]]ів, [[хлорид]]ів, [[сульфід]]ів тощо. Інколи цей шар такий щільний, що крізь нього не може проникати агресивне середовище. В таких випадках з часом швидкість корозії зменшується, а то й зовсім припиняється. Наприклад, [[алюміній]] в атмосфері [[повітря]] кородує значно повільніше від [[залізо|заліза]], хоч за своїми хімічними властивостями він активніший від заліза. Це пояснюється тим, що поверхня алюмінію вкривається суцільною, досить щільною і міцною [[оксидна плівка|оксидною плівкою]], яка ізолює метал від доступу кисню, а оксидна плівка заліза, навпаки, є крихкою і ламкою, містить багато пор і тріщин, через що кисень повітря крізь неї легко проникає до поверхні заліза, і тим обумовлюється безперервне його руйнування.
Рядок 88:
Швидкість електрохімічної корозії залежить також від різниці активності металів, що утворюють гальванічні пари. Чим більш віддалені ці метали один від одного в електрохімічному ряді напруг, тим більша швидкість корозії.
На швидкість корозії впливає також [[Електроліти|електроліт]] і температура. Чим сильніший електроліт, тобто чим більше міститься в ньому іонів, зокрема іонів водню, і чим вища [[температура]], тим більша швидкість електрохімічної корозії.
=== Біокорозія ===
Рядок 115:
Корозія металів завдає величезних збитків господарству. Внаслідок корозійного руйнування втрачається близько 10% щорічного видобутку металів. Тому заходам боротьби з корозією приділяється значна увага. Способів боротьби з корозією багато і вони досить різноманітні.
Одним з найпоширеніших способів боротьби з корозією є покриття металу (головним чином заліза) масляними [[фарба]]ми. Захисна дія фарби
Інколи для захисту металу від корозії (наприклад, [[Алюміній|алюмінію]] і деяких
[[Файл:KorozijaZnFe.png|thumb|350px|Схема корозії оцинкованого заліза]]
Значного поширення одержав також спосіб покриття одного металу іншим. Наприклад, дахове [[залізо]] покривають тонким шаром [[цинк]]у. З цією метою залізні листи занурюють на короткий час у розплавлений цинк. Сам по собі цинк в атмосфері повітря не піддається корозії, оскільки на його поверхні утворюється досить стійка захисна оксидна плівка ZnO. При пошкодженні цинкового шару (тріщини, подряпини тощо) цинк з залізом у присутності вологи повітря утворює гальванічну пару. При цьому електрохімічному корозійному руйнуванню піддається цинк як активніший метал, а залізо не руйнується доти, поки не буде зруйнований весь захисний шар цинку. Конкуренцію традиційному [[цинкування|цинкуванню]] складає покриття сталевих листів [[алюцинк]]ом.
На цьому ж принципі
[[Файл:KorozijaLugenohoFe.png|thumb|350px|Схема корозії луженого заліза]]
Інколи металеві вироби вкривають захисним шаром менш активного металу. Прикладом цього може служити біла жерсть, з якої виробляють консервні банки. Її одержують зануренням на короткий час залізних листів у розплавлене [[олово]]. [[Олово]] дуже добре захищає залізо доти, поки його шар суцільний. Але коли захисний шар пошкоджується і залізо приходить у дотик з агресивним середовищем, воно з оловом утворює гальванічну пару і залізо як активніший метал піддається корозійному руйнуванню. При цьому залізо кородує значно скоріше, ніж у тому випадку, коли воно не вкрите шаром олова.
Досить поширеним є гальванічний спосіб покриття одного металу іншим (шляхом [[електроліз]]у). Цим способом покривають [[нікель|нікелем]] ([[нікелювання]]), [[хром]]ом ([[хромування]]), міддю ([[міднення]]), [[срібло]]м ([[сріблення]]), [[золото]]м ([[золочення]]) і іншими металами. Гальванічним способом можна наносити дуже тонкий і рівномірний шар захисного металу. Гальванічні покриття не тільки захищають металічні вироби від корозії, а й надають їм гарного зовнішнього вигляду.
Для боротьби з корозією в середовищі рідин застосовують спеціальні добавки, так звані [[інгібітори]], тобто сповільнювачі корозії. Інгібіторами можуть бути різні речовини: [[хромат натрію]], [[дихромат калію]], [[фосфат натрію]] тощо, а також [[желатин]], [[клей]] та інші органічні речовини. Інгібітори сприяють утворенню на кородуючій поверхні металу міцної захисної плівки, внаслідок чого швидкість корозії може зменшуватись у десятки і сотні разів. Особливо важливу роль відіграють інгібітори при взаємодії металів з кислотами. Так, наприклад, коли додати деякі інгібітори до хлоридної кислоти, то її можна зберігати в
Крім того, останнім часом стали широко застосовувати сплави з високими антикорозійними властивостями. Такі сплави одержують шляхом добавок до основного металу інших металів — нікелю, [[кобальт]]у, [[хром]]у і ін. Прикладом антикорозійних сплавів може служити сталь із вмістом 15—20% Со. Така сталь цілком стійка до дії кислот. З неї виготовляють різну хімічну апаратуру.
| |||