Терор (роман): відмінності між версіями

 

Історія починається взимку [[1845]] року. Два корабля «Терор» і «Еребус» під командуванням сера [[Джон Франклін|Джона Франкліна]] залишають береги Англії і відправляються на пошуки [[Північно-Західний прохід|морського шляху]], що проходить по [[Північний Льодовитий океан|Північному Льодовитому океану]], і з'єднує [[Атлантичний океан]] з [[Тихий океан|Тихим океаном]] через північне узбережжя [[Північна Америка|Північноамериканського континенту]]. Кораблі вже не перший раз відправлялися в [[Антарктида|Арктику]], і тепер вони були ще й спеціально обладнані для того, щоб впоратися з суворою арктичною зимою. На борту був екіпаж загалом 129 чоловіків серед яких були офіцери, матроси а також цивільні фахівці. Місія екіпажу полягала у тому, щоб розвідати та продовжити рух по Північно-Західному Проходу. Експедиція не увінчалася успіхом. До [[1849]] року було здійснено багато безуспішних експедицій по порятунку, але не було знайдено ні судів, ні яких-небудь живих членів екіпажу, вони не змогли навіть відновити подробиці трагедії.[[File:ArcticCouncilPlanningSearch.jpg|thumb|left|«Арктична Рада розробляє план пошуку Дж. Франкліна», 1851. Художник С. Пірс]] Роман - з історичних джерел та свідчень, зібраних і задокументованих вченими протягом багатьох років - ретельно реконструює ті події. Пройшовши досить далеко на північ, обидва судна виявляються з усіх боків затертими паковими льодами. Спочатку була надія, що лід розтане і дасть продовжити шлях, але минуло одне літо, друге, а льоди так і не відпустили бранців.

Автор роману домислює і збагачує своєю фантазією всі сторони життя які залишилися незрозумілими і незадокументованими, перебудувавши таким чином, всі деталі останніх років життя екіпажу, з особливою увагою до долі деяких з них, в тому числі до долі Френсіса Крозьє, капітана Терора, ірландця за походженням, який після смерті сера Джона Франкліна прийняв на себе командування експедицією. Оповідач обережно, послідовно спостерігає за всіма етапами поступового спуску у підземний світ, де жив екіпаж, що був змушений боротися з суворим кліматом, несприятливим і жахливими наслідками дії холоду на організм людини, труднощами нормування палива та їжі, з поступовим поширенням психофізичних та фізичних захворювань (у тому числі на цингу і ботулізм), з невдоволенням, страхом і неминучою спробою заколоту. За всім цим холоднокровно спостерігає незворушна леді Безмовна, ескімоска, випадково зустрінута і підібрана моряками. Таємнича дівчина то кудись зникає, то з'являється знову. Ще експедицію переслідує Туунбак — чудовисько, схоже на величезного білого ведмедя заввишки більше чотирьох метрів. Підступне і невразливе створіння, яке вбиває і пожирає моряків одного за іншим. Ескімоси вважали його [[Тупілак]]ом — злим духом, створеним богинею [[Седна (міфологія)|Седною]], щоб убити двох інших богів, Сайлу та Анингата. Туунбак звернувся проти своєї створювачки і був скинутий на Землю. Ім'я Туунбак означає «злий дух», а його прототипами можна вважати гігантських ведмедів [[Ескімоська міфологія|ескімоської міфології]] — Нанурлука і Кукувеака. <ref>[https://www.mirf.ru/science/history/mifologiya-arktiki-demony-severa Ігор Край. Міфологія Арктики. Демони і велетні півночі]</ref> Втративши чимало людей, капітан «Терору» Френсіс Крозьє приймає рішення залишити кораблі. Починається болісна подорож по нескінченних льодах, де не тільки голод, холод і хвороби косять людей, але і людські підлість і зрада.