Шарль Бонне: відмінності між версіями

Найважливіші праці Бонне присвячені описові [[комахи|комах]] (1745) і вивченню фізіологічної функції [[листя]] [[рослини|рослин]] (1754 рік). Один з перших встановив явище [[партеногенез|партеногенетичного]] розмноження у [[попелиці|попелиць]]. Підтримував метафізичну теорію [[преформація|преформації]], створив фантастичне вчення про «щаблі істот». Описав у 1760 році на основі вивчення клінічних проявів у свого 87-річного діда, що був сліпим та бачив яскраві [[галюцинації]], клінічний [[синдром]], який в подальшому отримав назву на його честь.<ref>C. Bonnet: Essai analytique sur les facultés de l'âme. 2nd edition. Copenhagen 1769; volume 2: 176-178176—178. First edition, Copenhagen, 1760. {{ref-fr}}</ref><ref>de Morsier G (1967)"Le syndrome de Charles Bonnet: hallucinations visuelles des vieillards sans deficience mentale". Ann Med Psychol 125:677–701. {{ref-fr}}</ref><ref> Whonamedit?&nbsp;— A dictionary of medical eponyms. Bonnet's syndrome (Charles Bonnet)[http://www.whonamedit.com/synd.cfm/2874.html] {{ref-en}}</ref>

Право стало його професією, але улюбленим заняттям було вивчення природних наук. Описане в роботі «Spectacle de la nature» Ноеля Антуана Плюш, яку Бонне читав ще у віці шістнадцяти років, звернуло його увагу на життя комах. Він допомагав у роботах Рене Антуана Реомюра над комахами, і своїми спостереженнями за живими комахами вніс багато доповнень до робіт Реомюра і Плюш. У 1740 році Бонні передав до Академії наук доповідь, що містить опис низки експериментів, що встановлюють наявність партеногенезу у попелиць, або деревних вошей. Завдяки цій доповіді Бонне удостоївся честі стати членом-кореспондентом академії. У 1741 році він почав вивчати розмноження шляхом злиття і регенерації втрачених частин у прісноводної гідри та інших тварин, а в наступному році він виявив, що дихання гусениць і метеликів здійснюється через пори, яким він дав назву стигмати. У 1743 році він був прийнятий в члени Лондонського Королівського товариства і в тому ж році став доктором права -&nbsp;— це остання подія, пов'язана з професією, яка ніколи йому не подобалася.