Комп'ютерний вірус: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Див. також: доповнення
→‎Історія: вікіфікація
Рядок 52:
У 1992 році з'явився перший конструктор вірусів для PC — [[Virus Creation Laboratory]] (для [[Amiga]] конструктори існували і раніше), а також готові поліморфні модулі ([[MtE]], DAME і TPE) і модулі шифрування для вбудовування в нові віруси. У кілька наступних років було остаточно відточено стелс і поліморфні технології (SMEG.Pathogen, SMEG.Queeg, OneHalf, 1994; NightFall, Nostradamus, Nutcracker, 1995), а також випробувано самі незвичайні способи проникнення в систему і зараження файлів (Dir II — 1991, PMBS, Shadowgard, Cruncher — 1993). Крім того, з'явилися віруси, що заражають об'єктні файли (Shifter, 1994) і вихідні тексти програм (SrcVir, 1994).
 
З поширенням пакету Microsoft Office набули поширення [[макровірус]]и (Concept, 1995). У 1996 році з'явився перший вірус для Windows 95 — Win95.Boza, а в грудні того ж року — перший резидентний вірус для неї — Win95.Punch. З поширенням мереж та Інтернету файлові віруси дедалі більше орієнтуються на них як на основний канал роботи (ShareFun, 1997 — макровірус MS Word, що використовує MS-Mail для поширення, Win32.HLLP.DeTroie, 1998 — сімейство вірусів-шпигунів, [[Мелісса (комп'ютерний вірус)|Melissa]], 1999 — макровірус і мережевий черв'як, який побив усі рекорди за швидкістю поширення). Еру розквіту «троянських коней» відкриває утиліта прихованого віддаленого адміністрування [[BackOrificeBack Orifice]] (1998) і пішли за нею аналоги ([[NetBus]], Phase). Вірус [[Win95.CIH]] досяг апогею в застосуванні незвичайних методів, [[BIOS#Відновлення BIOS|переписуючи]] [[Flash BiosBIOS]] заражених машин (епідемія в червні 1998 вважається найбільш руйнівною за попередні роки).
 
Наприкінці 1990-x — на початку 2000-x з ускладненням ПЗ та системного оточення, масовим переходом на порівняно захищені Windows сімейства NT, утвердженням мереж як основного каналу обміну даними, а також успіхами антивірусних технологій у виявленні вірусів, побудованих за складними алгоритмами, останні стали все більше замінювати впровадження у файли на впровадження в операційну систему (незвичайний автозапуск, [[руткіт]]и) і підміняти поліморфізм величезною кількістю видів (число відомих вірусів зростає експоненціально).
 
Разом з тим, виявлення в Windows та іншому поширеному програмному забезпеченні численних вразливих місць відкрило дорогу черв'якам-[[експлоїт]]ам. У 2004 р. безпрецедентні за масштабами епідемії викликають MsBlast[[Blaster (комп'ютерний хробак)|MSBlast]] (понад 16 млн систем за даними Microsoft [15]), [[Sasser]] і [[Mydoom]] (оціночні збитки 500 млн. дол і 4 млрд дол. відповідно). Крім того, монолітні віруси в значній мірі поступаються місцем комплексам шкідливого ПЗ з поділом ролей і допоміжними засобами (троянські програми, завантажувачі / дропери, фішингові сайти, спам-боти і павуки).
 
Також розквітають соціальні технології — [[спам]] і [[фішинг]] — як засіб зараження в обхід механізмів захисту ПЗ. Спочатку на основі троянських програм, а з розвитком технологій p2p-мереж — і самостійно — набирає обертів найсучасніший вид вірусів — хробаки-ботнети ([[Rustock]], 2006, бл. 150 тис. ботів; Conficker, 2008—2009, понад 7 млн ботів; Kraken, 2009, бл. 500 тис. ботів).