Вікіпедія

Полетика Василь Григорович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м оформлення, вікіфікація
уточнення
Рядок 1:
{{Особа}}
{{OtherpersonsOthernames|Полетика}}
'''Васи́ль Григорович Поле́тика''' (*[[1765]] — †[[1845]]) — український [[історик]], історіограф, джерелознавець, збирач документальних матеріалів з історії України XIV−XVIII ст., [[громадський діяч]], засновник та попечитель навчальних та медичних закладів.
 
Рядок 6:
 
== Навчання ==
Вихованець [[Вільнюський університет|Віленського університету]], до [[1790]]  року служив у російській армії. Був кілька разів [[маршалок|маршалком]] [[шляхетство|шляхетства]] [[Роменський повіт|Роменського повіту]] ([[1802]], [[1805]]—[[1812]]), дбав про [[школа|школи]] і [[освіта|освіту]].
 
== Творчість ==
Рядок 15:
Один із ймовірних кандидатів (можливо, спільно з батьком) на [[автор]]ство «[[Історія Русів|Історії Русів]]».
 
Василь Полетика народився в Петербурзі. ВУ п'ятирічному віці переїхав з матір'ю до України. Василь, як і інші діти в сім'ї, мав початкову домашню освіту, для чого були винайняті вчителі, зокрема французької мови, яку тоді треба було знати будь-якому представнику російського дворянства. У вересні 1780 р. Г. Полетика відвіз синів Василя, Івана та Павла для продовження освіти у Вітебськ, де брати знаходилися по 1782 р. Навчання не припинялося навіть на канікулах. Василь, як старший з синів, мав допомагати у навчанні молодшим братам та займатися французькою та арифметикою з сестрами. Крім того, він ще й навчав основам математики свого служку. В 1782 р. за порадою єпископа Г.  Кониського, В. Полетика з братами поїхали на навчання до Вільно, де кількома роками раніше знову відкрився авторитетний навчальний заклад, відомий як Віленська академія. За безпосереднім керівництвом батька, В. Полетика з юнацьких років долучився до історичних та джерелознавчих досліджень, неодноразово за дорученням Г. Полетики робив копії різних джерел, купував необхідну літературу, шукав відомості про родину Полетик в гербовниках тощо. В обширній батьківській бібліотеці В. Полетика був за бібліотекаря.
 
Дбаючи про належне виховання та освіту дітей, Г. Полетика водночас прагнув утвердити соціальний статус сім'ї, отримуючи грамоти на дворянство та військові чини. Це відкривало ширші можливості для успішної службової кар'єри синів. Завдяки його зусиллям було отримано грамоту на дворянство Священної Римської імперії (1777) та власний родинний герб. Вже під час навчання у Вільно В. Полетика, зусиллями свого двоюрідного дядька, українського дипломата, І. Полетики, фактично рахувавсячислився на військовій службі герцога Віртембергського в чині капітана.
 
Передчасна смерть батька (1784) та матері (1785) стала на заваді подальшому навчанню. 14 січня 1785 р. В. Полетиці було видано атестат з Віленської Академії, яким засвідчувалося, що протягом двох років сумлінного навчання він досяг успіхів в заняттях математикою, астрономією, фізикою та етикою. За цей час він також освоїв латину, французьку, німецьку, польську мови.
Рядок 23:
Залишившись сиротою, В. Полетика мав дбати про своїх менших братів та сестер. Він написав прохання на ім'я герцога Віртембергського про свою відставку та з грудня 1786 р. розпочав Імператорську Російську військову службу в чині поручика. Після численних військових походів в морських солдатських батальйонах, був переведений на службу кадетським офіцером в Морському кадетському корпусі.
 
В 1788 р. одружився з Анастасією ФомінічноюХомівною Тихорською, донькоюдочкою петербурзького лікаря, статського радника.
 
В 1789 р. підвищений до звання капітана. В серпні того ж року В. Полетику перевели в армійський піхотний Софійський полк. Незабаром, в квітні 1790 р., він подав прохання про закінчення служби, посилаючись на задавнену хворобу. ВУ травні вийшов у відставку у чині майора та присвятив своє подальше життя господарським і сімейним клопотам, громадській діяльності та літературним вправам. Свій перший історико-літературний твір «Опыт рассуждений о первоначальных делах мира, древнем Египте, об ассирианах, мидянах и персах» він написав ще в 1788 р., присвятивши його зі словами вдячності І. Голенищеву-Кутузову, багаторічному очільнику Морського кадетського корпусу. Це перший і єдиний твір, написання якого не пов'язане з якимись конкретними суспільними запитами.
 
Одна з причин, з яких В. Полетика залишив службу, полягала у необхідності вести господарські і судові справи. Після смерті батьків йому довелося захищати майнові інтереси сім'ї, перш за все, від претензій родичів по материнській лінії, а також взяти на себе весь тягар початих ще батьком судових процесів за маєтки. Тільки у вересні 1790&nbsp;р. між нащадками Г. Полетики був проведений розподіл спадкового майна. Василь одержав маєтки:<blockquote>«Полтавской губернии, Роменского повета, в г. Ромне, в с. Коровинцах, Аксютинцах, в слободке Раковой сече и в Переточанском хуторе 236 душ мужеского пола дворовых людей и крестьян; в Черниговской губернии Стародубском повете г. Погаре, с.с. Юдинове и Чехове и слободке Прилеповке 158 душ; Курской губернии Путивльского уезда в с.с. Николаевке й Мануховке 127 душ. Всех же 521 душу».</blockquote>Після виходу у відставку Полетика присвячує себе господарським і сімейним клопотам, громадській діяльності, літературним вправам.
Рядок 109:
Демиденко Н.&nbsp;М.&nbsp;Григорій Андрійович Полетика&nbsp;— громадській діяч, перекладач, правник [Електронний ресурс] // eSSUIR: Electronic Sumy State University Institutional Repository = [Електронний архів Сумского государственного университета].&nbsp;— Текст. дані.&nbsp;— Суми, 2013. –  Режим доступу: <nowiki>http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/34175/1/Demydenko.pdf</nowiki> (дата звернення: 7.08.2014).&nbsp;— Назва з екрана.
 
Ромни [Електронний ресурс]: офіційний сайт міста.&nbsp;— Текст. і граф. дані.&nbsp;— Київ: Інститут Трансформації Суспільства, 2008&nbsp;— . –&nbsp;— Режим доступу: <nowiki>http://www.romny.osp-ua.info/</nowiki> (дата звернення: 7.08.2014).&nbsp;— Назва з екрана.&nbsp;— Про В. Полетику згадано як про відомого діяча міста Ромни.
 
Модзалевский В. Полетика, Василий Григорьевич [Електронний ресурс]: Большая биографическая энциклопедия  // Академик: [сайт].&nbsp;— Текст. данные.&nbsp;— 2000&nbsp;— . –&nbsp;— Режим доступа <nowiki>http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_biography/102234/Полетика</nowiki> (дата звернення: 7.08.2014).&nbsp;— Назва з екрана.
----
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Полетика_Василь_Григорович