[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 76:
Гальванічні пари на кородуючій поверхні можуть утворюватись не лише при контакті двох металів з великими поверхнями, а й при контакті основного металу з нерозчинними в ньому домішками інших металів, які завжди містяться в технічних металах. У таких випадках на кородуючій поверхні металу утворюється безліч невеликих за розмірами так званих мікрогальванічних пар, роботою яких обумовлюється електрохімічне кородування основного металу.
 
Як при контакті двох різних металів (утворенні макрогальванічних пар), так і при наявності в основному металі нерозчинних домішок інших металів (утворенні мікрогальванічних пар) потік електронів (електричного струму) спрямований від більш активного металу до менш активного. Більш активний метал кородує (руйнується), а менш активний не кородує. На ньому лише відновлюються іони водню тими електронами, що прибувають від атомів [[Файл:Елек. короз.jpg|міні|267x267пкс|СлідиНаслідки локальної ерозійної корозії на рухомій частині водопровідної поворотної засувки "батерфляйБатерфляй" після 5 років використання]]активнішого металу.
 
Швидкість електрохімічної корозії тим більша, чим більше утворюється на кородуючій поверхні гальванічних пар, тобто чим більше є контактів основного металу з іншими менш активними металами або чим більше він забруднений домішками менш активних металів. Чим чистіший метал, тим менше він піддається корозії, а дуже чисті метали майже зовсім не кородують.
Рядок 87:
'''Біокорозія''' — корозія, спричинена мікроорганізмами або продуктами їх життєдіяльності.
 
[[Мікроорганізми|Мікробна]] корозія, або широко відома як мікробіологічно обумовлена корозія, є корозією, спричиненою або утвореною за сприяння мікроорганізмів, як правило, хіміоавтотрофів[[Хемотрофи|хемоавтотрофів]]. Це поняття може застосовуватися як до металевих, так і до неметалевих матеріалів, за наявності або відсутності [[Оксиген|кисню]]. Сульфат-редукційні [[бактерії]] активні за відсутності кисню ([[Анаероби|анаеробні]]); вони виробляють [[сірководень]], та викликають розтріскування [[Сульфіди|сульфіду]]. У присутності кисню (аеробного) деякі бактерії, можуть безпосередньо окиснювати [[залізо]] до [[Оксидування|оксидів]] та [[Гідроксид-іон|гідроксидів]] заліза, інші бактерії окислюють [[Сірка|сірку]] і виробляють [[Сульфатна кислота|сірчану кислоту]], що викликає біогенну сульфідну корозію. Скупчені осередки, можуть утворюватися у відкладеннях корозійних продуктів, що призводить до локальної корозії.
 
Прискорена корозія «низької води», є особливо агресивною формою, яка впливає на сталеві [[Паля|палі]] у [[Морська вода|морській воді]] біля позначки [[Приплив|припливу]]. Вона характеризується рудим [[Осади|осадом]], який тхне сірководнем у разі обробки [[Кислоти|кислотою]]. Швидкість корозії може бути дуже високою, і впродовж невеликого часу може перевищити проектні корозійні показники, що призведе до дострокового зносу [[Сталь|сталевих]] паль. Палі, що були покриті та мають катодний захист, встановлений під час [[Будівельна справа|будівництва]], не піддаються такій корозії. Для незахищених паль, місцево, може бути встановлено захисні аноди на постраждалих ділянках, щоби придушити корозію, або може бути встановлена повна осучаснена захисна анодна система. Постраждалі ділянки, можна також обробляти за допомогою [[Катодний захист|катодного захисту]], з використанням жертовних (витратних) анодів або з застосуванням [[Електричний струм|струму]] для неактивного аноду задля отримання [[Вапно|вапняного]] осаду, що допоможе захистити [[Метали|метал]] від подальшого руйнування.