Барнич Ярослав Васильович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 59:
Впродовж 15-ти років (1951—1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом [[Український хор імені Тараса Шевченка|Українського хору імені Тараса Шевченка]] (Клівленд, США) й провів з ним понад 100 великих імпрез (концертних виступів та сценічних постановок). Отримав звання «Почесний громадянин м. Вінніпега» (Канада, 1961 р.) за концертну програму до відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку.
 
В 1966 р. діаспора широко відзначила 70-річчя композитора, вручивши йому «Золоту батуту» зі слонової костікістки та золотим окуттям. Своє вітання і благословення надіслали ювілярові Папа Римський [[Павло VI]], глава [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]] [[Йосиф Сліпий]]. 23 квітня 1966 р. було оголошене «Днем Барнича» у штаті Огайо.
 
[[1 червня]] [[1967]] р. Ярослава Барнича не стало. Похований у [[Клівленд]]і ([[Огайо]], [[США]]). Остання робота митця — п'єса-казка на три дії «Чародійна сопілка». На прохання його дружини Ярослави Барнич текст «Чародійної сопілки» був дописаний [[Полтава Леонід|Леонідом Полтавою]], а музика — [[Сарамаґа Богдан Павлович|Богданом Сарамагою]] та [[Овчаренко Василь Іванович|Василем Овчаренком]].