Кузня: відмінності між версіями

'''[Кузня]''' - приміщення для обробки [[метали|металів]] способом горячогогарячого кування. Кузні зазвичай зрубні, вкриті [[ґонт|ґонтом]] або дошками будівлі, в яких були [[горно]], закріплене на вертикальній колоді [[кувадло]], точило, корито з водою для гартування та охолодження виробів, стояк для підковки чобіт. Біля кузні влаштовувалось пристосування для шинування [[колесо|коліс]], а також інколи стовп для прив'язування [[кінь|коней]] під час підковування.

Традиційний інструмент коваля складався з великих молотів та малих молотків, обценьків, рубил, пробійників і т.і. Наприкінці [[19 століття|XIX ст.]] з'явились гайкові ключі, ключі для нарізання різьби, пили-ножівки, розточки, лещата, ножиці для металу тощо. Цікаво звернути увагу, що головні знаряддя кузні - [[міх]], кувадло, [[молот]], кліщі - мають слов'янські назви, а вдосконалений інструмент має [[німецька мова|німецькі]] назви - труба, мутра, шрубстак, обценьки, шнейдиз. Це вказує на те, що вдосконалення ковальської техніки з'явилось в Україні з Заходу.

* Українська минувшина. Історико-етнографічний довідник. Київ. 1994.