Варяги: відмінності між версіями

'''Варя́ги''' ({{lang-sla|варяже, варязи}}; {{lang-el|βαραγγοι}})&nbsp;— в [[Повість временних літ|руських літописах]] назва [[Скандинавія|скандинавів]], зокрема [[вікінги|вікінгів]], скандинавських воїнів-[[найманці]]в IX—XI століття<ref name="Мельникова">Мельникова О.&nbsp;О.&nbsp;Варяги // ''Енциклопедія історії України''… </ref>. Перша згадка міститься в «[[Повість временних літ|Повісті временних літ]]» під [[941]] роком, в оповіді про підготовку виправи київського князя [[Ігор Старий|Ігоря]] на [[Візантія|Візантію]]<ref name="Мельникова"/>. В ісландській {{не перекладено|треба=Сага про Еймунда|текст=«Сазі про Еймунда»|мова=ru|є=Сага об Эймунде}} докладно описано процедуру найму варягів до [[Дружина (військо)|війська]] великого князя київського [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]]<ref name="Мельникова"/>. Наприкінці Х&nbsp;— початку ХІ століття варяги вступають у Візантії до {{не перекладено|треба=Екскувітори|текст=імператорської гвардії|мова=ru|є=Экскувиторы}} (перша згадка&nbsp;— [[1034]])<ref name="Мельникова"/>. Візантійські автори розрізняють «палацових варангів» (гвардійців) і «зовнішніх варангів» (звичайних солдатів-найманців). Ймовірно, разом з воїнами-вярягами, що вертались на батьківщину, найменування «варанги» потрапило до Скандинавії, де набуло форми ''vaeringi'' для позначення скандинавів, що побували у Візантії<ref name="Мельникова"/>.