Віленський край: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Kamelot (обговорення | внесок) |
||
Рядок 7:
[[Німеччина|Німецькі]] війська, які виводилися з територій, зайнятих під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] та за [[Брестський мир|Брестським миром]], наприкінці грудня [[1918]] залишили [[Вільно|Вільну]] і околиці. На початку січня ці території, включаючи Вільну ([[5 січня]]), зайняла [[Червона Армія]], опір якій слабкі місцеві польські збройні формування чинити не могли. В ході [[Польсько-радянська війна 1920|радянсько-польської війни]] польські війська зайняли Вільну [[19 квітня|19]]—[[21 квітня]] [[1919]]. За радянського наступу у липні [[1920]] регіон знову займають червоні частини.
У радянсько-литовських переговорах з травня 1920 умовою, що визначала східні та південно-східні кордони Литви, були спочатку її військова співпраця у війні проти Польщі, потім, при погіршенні воєнної ситуації, — її нейтралітет. [[12 липня]] [[1920]] у [[Москва|Москві]] було підписано договір про мир між [[РСФРР]] і [[Литва|Литвою]], який визнавав державну незалежність Литви у кордонах колишньої [[Ковенська губернія|Ковенської губернії]], частини [[Віленська губернія|Віленської]], [[Гродненська губернія|Гродненської]], [[Сувалкська губернія|Сувалкської]] губерній, включаючи [[Відзи]], [[Вільнюс|Вільну]], [[Ошмяни]], [[Ліда|Ліду]], [[Щучин (Білорусь)|Щучин]], [[Гродно]]. Договір набирав чинності [[14 жовтня]]. Однак вже [[26 серпня]] [[1920]] Вільну було передано властям Литви. Інші місцевості, які відходили за радянсько-литовським договором до Литви, також поспішно передавалися під контроль литовської админістрації при польському наступі після «дива на Віслі».
З вторгненням у серпні [[1920]] польських частин на территорії, на які претендувала Литва, польські війська зіткнулися з литовськими частинами. Рада [[Ліга Націй|Ліги Націй]] [[20 вересня]] прийняла рекомендацію, що підтверджувала у якості східного кордону [[Польща|Польщі]] «[[Лінія Керзона|лінію Керзона]]», на захід від якої простягалися землі з переважаючим польським населенням, на схід — території з переважанням непольського (литовського, білоруського, українського) населення, і запропонувала Польщі рахуватися з нейтралітетом территорії Литви зі східного боку лінії. Литва та Польща офіційно прийняли цю рекомендацію. Під тиском [[Ліга Націй|Ліги Націй]] в останніх числах вересня 1920 в [[Сувалки|Сувалках]] почалися польсько-литовські переговори. [[7 жовтня]] було підписано договір, котрий розмежував польську і литовську зони. У відповідності до договору [[Вільнюс|Вільна]] та території, що до неї прилягали, опинялися на литовському боці демаркаційної лінії. Договір мав набути сили [[10 жовтня]] [[1920]].
| |||