Відкрити головне меню

Зміни

м
 
- корозія плямами;
[[Файл:Сліди кор.jpg|міні|Сліди загальної корозії на металевих частинах]]
 
- корозія у вигляді борозенок (канавок);
 
 
=== Хімічна корозія ===
'''Хімічна корозія''' відбувається в середовищах, які не проводять [[електричний струм|електричного струму]]. Вона обумовлюється дією на [[Файл:Елек. короз.jpg|міні|267x267пкс|Сліди локальної [[Електрокорозія|електрокорозії]] на рухомій частині водопровідної засувки "батерфляй"]]метали неелектролітів ([[спирт]]у, [[бензин]]у, мінеральних масел тощо) і сухих газів ([[кисень|кисню]], [[оксиди азоту|оксидів азоту]], [[хлор]]у, [[хлороводень|хлороводню]], [[сірководень|сірководню]] і ін.) при високій температурі (так звана [[газ]]ова корозія).
 
метали неелектролітів ([[спирт]]у, [[бензин]]у, мінеральних масел тощо) і сухих газів ([[кисень|кисню]], [[оксиди азоту|оксидів азоту]], [[хлор]]у, [[хлороводень|хлороводню]], [[сірководень|сірководню]] і ін.) при високій температурі (так звана [[газ]]ова корозія).
 
У результаті взаємодії металів із зовнішнім середовищем їх поверхня вкривається тонким шаром (плівкою) різних хімічних сполук (продуктів корозії): [[оксид]]ів, [[хлорид]]ів, [[сульфід]]ів тощо. Інколи цей шар такий щільний, що крізь нього не може проникати агресивне середовище. В таких випадках з часом швидкість корозії зменшується, а то й зовсім припиняється. Наприклад, [[алюміній]] в атмосфері [[повітря]] кородує значно повільніше від [[залізо|заліза]], хоч за своїми хімічними властивостями він активніший від заліза. Це пояснюється тим, що поверхня алюмінію вкривається суцільною, досить щільною і міцною [[оксидна плівка|оксидною плівкою]], яка ізолює метал від доступу кисню, а оксидна плівка заліза, навпаки, є крихкою і ламкою, містить багато пор і тріщин, через що кисень повітря крізь неї легко проникає до поверхні заліза, і тим обумовлюється безперервне його руйнування.
Обидва ці процеси відбуваються на поверхні того самого металу — на цинковій пластинці. Але при певних умовах їх можна просторово роз'єднати. Так, коли поряд з цинковою пластинкою занурити в розчин [[мідь|мідну]] і обидві пластинки з'єднати металічним провідником, то перший процес (розчинення цинку) буде відбуватися на цинковій пластинці, а другий (відновлення іонів водню) — на мідній.
 
Мідь, як відомо, з розведеною [[сульфатна кислота|сульфатною кислотою]] не взаємодіє. Тому іони міді не переходять у розчин і на її поверхні не буде надлишків електронів. Але коли обидві пластинки з'єднати мідною дротиною, то концентрація надлишкових електронів почне вирівнюватись на обох пластинках і електрони з цинкової пластинки почнуть переміщатися на мідну. Якщо в систему включити [[гальванометр]], то він покаже наявність електричного струму. Однак концентрація електронів, на обох пластинках не може бути однаковою. Це пояснюється тим, що іони водню легше розряджаються (приєднують електрони) на поверхні міді, ніж на поверхні цинку. Через це процес відновлення іонів водню і виділення вільного водню буде відбуватися практично лише на мідній пластинці, а на цинковій; майже зовсім припиниться. Але швидкість розчинення цинку при цьому значно збільшиться, оскільки надлишкові електрони, з поверхні цинку будуть швидко переміщатися на мідну пластинку і там приєднуватися іонами водню.
 
припиниться. Але швидкість розчинення цинку при цьому значно збільшиться, оскільки надлишкові електрони, з поверхні цинку будуть швидко переміщатися на мідну пластинку і там приєднуватися іонами водню.
 
Приклад розчинення цинку, що перебуває в контакті з міддю, у розчині сульфатної кислоти є прикладом утворення і роботи гальванічних пар, які лежать в основі електрохімічної корозії. Гальванічні пари можна утворювати з будь-яких двох металів, які контактують між собою і занурені в розчин електроліту. При цьому швидкість кородування активнішого металу значно збільшується, а менш активний метал зовсім не кородує. На ньому відбувається лише відновлення іонів водню тими електронами, що прибувають з поверхні активнішого металу.
Гальванічні пари на кородуючій поверхні можуть утворюватись не лише при контакті двох металів з великими поверхнями, а й при контакті основного металу з нерозчинними в ньому домішками інших металів, які завжди містяться в технічних металах. У таких випадках на кородуючій поверхні металу утворюється безліч невеликих за розмірами так званих мікрогальванічних пар, роботою яких обумовлюється електрохімічне кородування основного металу.
 
Як при контакті двох різних металів (утворенні макрогальванічних пар), так і при наявності в основному металі нерозчинних домішок інших металів (утворенні мікрогальванічних пар) потік електронів (електричного струму) спрямований від більш активного металу до менш активного. Більш активний метал кородує (руйнується), а менш активний не кородує. На ньому лише відновлюються іони водню тими електронами, що прибувають від атомів [[Файл:Елек. короз.jpg|міні|267x267пкс|Сліди локальної ерозійної корозії на рухомій частині водопровідної засувки "батерфляй"]]активнішого металу.
 
Швидкість електрохімічної корозії тим більша, чим більше утворюється на кородуючій поверхні гальванічних пар, тобто чим більше є контактів основного металу з іншими менш активними металами або чим більше він забруднений домішками менш активних металів. Чим чистіший метал, тим менше він піддається корозії, а дуже чисті метали майже зовсім не кородують.
===Ерозійна корозія===
Спеціальний тип неоднорідної корозії пасивних металів, при
якій утворюються заглиблення(ямки), що звичайно відбувається в присутності деяких йонів за певного позитивного електродного потенціалу відносно критичного потенціалу
 
відбувається в присутності деяких йонів за певного позитивного електродного потенціалу відносно критичного потенціалу
утворення ямок та горбиків.
 
4114

редагувань