Битва при Беннокберні (1314): відмінності між версіями

|командувач1 = [[Роберт I (король Шотландії) | Роберт I Брюс]], <br> [[Брюс, Едуард|Едуард Брюс]], <br> [[Джеймс Дуглас, Джеймс, 5-й лорд Дуглас|Джеймс "«Добрий"» Дуглас]], <br> Роберт Кейт, великий маршал Шотландії, <br> [[Рендольф, Томас, 1-й граф Морей|Томас Рендольф, 1-й граф Морей]]

|командувач2 = [[Едуард II]], <br> Гілберт де Клер, граф Глостер †, <br> [[Гемфрі де Богун, 4-й граф Герефорд|Гемфрі VIII де Богун, 4-й граф Герефорд]], <br> [ [Аймер де Валенс, 2-й граф Пембрук | Еймар де Валенс]], граф Пемброк, <br> Вільям Гінґгем, лорд Саффолк † <br> [[Роберт де Кліффорд, Роберт, 1-й барон де Кліффорд | Роберт де Кліффорд, 1 -й барон де Кліффорд]] †

Успішні дії короля Шотландії [[Роберт I Брюс|Роберта I Брюса]] в 1309—1312 роках з визволення північної і західної частин країни від англійської окупації дозволили перейти до облоги великих міст [[Лоулендс|нижньої Шотландії]]. У 1313 році командувачі шотландськими загонами Джеймс Дуглас і Томас Рендольф вибили англійські гарнізони з Роксборо та [[Единбург]]а. Навесні 1314 року армія короля Роберта I взяла в облогу замок [[Стерлінг (замок)|СтерлінгСтерлінґ]]&nbsp;— найважливіший стратегічний пункт у західній Шотландії. Англійський губернатор СтерлінгаСтерлінґа Філіп Мобрей погодився здати замок шотландцям, якщо облога не буде знята до 24 червня 1314 року. Король Англії [[Едуард II]] негайно почав підготовку до нового вторгнення в Шотландію. Однак, в умовах конфлікту з англійськими магнатами, йому не вдалося привернути до походу значні військові з'єднання лордів-ордайнерів. Тим не менш, 25-тисячна англійська армія під командуванням короля Едуарда II вступила в Шотландію і безперешкодно рушила до СтерлінгуСтерлінґа.

23 червня англійські війська досягли річки Беннокберн в декількох кілометрах на південь від СтерлінгаСтерлінґа. Шотландська армія під проводом короля Роберта I розташувалася на лісистих пагорбах, що оточують дорогу. За чисельністю, війська шотландців (за різними оцінками&nbsp;— від 5 до 10 тисяч чоловік) сильно поступалися англійської армії, але були вигідно розташовані і очолювалися досвідченими полководцями: королем Робертом I, [[Едуард Брюс|Едуардом Брюсом]], Джеймсом Дугласом і Томасом Рэндольфом.