Діонісіос Лавранґас: відмінності між версіями

В дитинстві отримав надзвичайне враження від гастролей на своїх рідних [[Іонічні острови|островах]] італійських оперних труп і почав займатися музикою. Грі на скрипці навчався в такого собі Надзаро чи Ладзаро Серао, а гармонії — в Олів’єрі та Дзаніса-Метаксаса. Продовжив навчання в [[Неаполь|Неаполі]] (чи то з 1878, чи то з 1882 року) — спочатку приватно, потім в консерваторії Сан-П’єтро а Маєлла. Там він брав уроки з фортепіано, гармонії, контрапункту та композиції. Приблизно 1885 року поїхав до Парижа; близько трьох місяців навчався в [[Лео Деліб]]а, а відтак у [[Жуль Массне|Жуля Массне]], [[Клеман-Франсуа Теодор Дюбуа|Теодора Дюбуа]] (гармонія) та [[Сезар Франк|Сезара Франка]] (орган). Під час навчання іноді приїздив на рідну [[Кефаллінія|Кефаллінію]] і там диригував, навіть заснував хор (1889), а закінчивши навчання, зв’язав свою долю з французькою мандрівною оперою. Був і диригентом, і скрипалем, і піаністом; гастролював; працював оперним диригентом в [[ТурінТурин]]і та [[Венеція|Венеції]]. 1890 року в Неаполі було виставлено його першу оперу «Elda di Vorn», ще італійську, написану приблизно 1886 року. Тоді ж написав він і ще дві італійські опери, «Galatea» («Галатея», близько 1887) та «La vita è un sogno» («Життя — це сон», 1891, за знаменитою п’єсою [[Педро Кальдерон де ла Барка|Кальдерона]]). Ці його твори не збереглися, крім (частково) опери «Життя — це сон»: її останній акт композитор переробив на одноактну оперу «Чаклунка» («Μάγισσα»), яку було поставлено в Афінах 8 жовтня 1901, а 1939 було виконано сюїту з музики опери «Життя — це сон».