Безбородько Олександр Андрійович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
StarDeg (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Othernames|Безбородько}}
{{Особа
Рядок 16 ⟶ 15:
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності =
| титул = [[світліший князь]] [[Російська імперія|Російської імперії]]
| платня =
Рядок 38 ⟶ 37:
}}
'''Олекса́ндр Андрі́йович Безборо́дько''' ({{ДН|25|3|1747|14}}, [[Глухів]], [[Гетьманщина]] — {{ДС|17|4|1799|6}}, [[Санкт-Петербург]], [[Російська імперія]]) — український та російський державний діяч
Добився тимчасового відновлення [[Генеральний військовий суд|Генерального суду]] і деяких інших установ [[Гетьманщина|Гетьманщини]], скасованих за [[Катерина II|Катерини II]].
== Життєпис ==
=== Кар'єрний зліт ===
Народився [[14 березня]] [[1747]] року в [[Глухів|Глухові]] в родині [[Генеральний писар|генерального писаря]] [[Безбородько Андрій Якович|Андрія Безбородька]]. Щодо походження роду існувала родинна легенда. Нібито за часів [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] шляхтичу Дем'яну Ксенжницькому, який воював на боці козаків, в бою відрубали підборіддя, з того часу його нащадки й почали зватися Безбородьками.
Рядок 50:
Перша практична робота Олександра Безбородька — служба в канцелярії Румянцева. Там він проявив надзвичайні здібності — надзвичайну пам'ять, працьовитість, уміння жертвувати особистим заради кар'єри.
[[Російсько-турецька війна (1768—1774)|Російсько-турецька війна 1768—1774]] рр. спровокувала кар'єрний прорив Безбородька. Петро Румянцев грав ключову роль в кампанії і пожинав лаври переможця. Безбородько знаходився при похідній канцелярії командувача і виконував безліч рутинної роботи. При цьому він командує кількома полками і особисто бере участь в трьох битвах. У
В 1774 р. в болгарському селі Кючук-Кайнарджі Румянцев починає мирні переговори з турками. Безбородько завідує делікатною справою — задобрює ворожих послів цінними подарунками. [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774|Мир]] приносить імперії територію від [[Дніпро (річка)|Дніпра]] до [[Південний Буг|Південного Бугу]]''.'' Турки визнають незалежним [[Кримське ханство]], яке поступово сближується з Російською імперією.
Рядок 57:
Румянцев рекомендує Безбородька імператриці [[Катерина ІІ|Катерині ІІ]]. В [[1775]] році 30-річний Олександр Безбородько переїжджає до [[Санкт-Петербург]]у, де стає секретарем імператриці по «чолобитним» справам. За два роки Безбородько досить добре вивчає французьку мову, пізніше опановує італійську та німецьку.
Імператриця скоро помічає таланти нового секретаря. Вона все частіше вимагає, щоб справи їй доповідав виключно Безбородько. Справи [[Сенат]]у, Синоду, [[Колегія іноземних справ|Іноземної
З ростом повноважень Безбородько формує свою особисту канцелярію. У найкращі часи там працює до 9 чоловік. З 1784 р. правою рукою першого секретаря стає його земляк [[Дмитро Трощинський]], який бере на себе всю чорнову роботу.
Рядок 136:
{{commonscat|Alexander Bezborodko}}
* [http://kharkiv-nspu.org.ua/archives/2507 Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 20. Князь Олександр Безбородько]
{{бібліоінформаціця}}
[[Категорія:Київські полковники]]
[[Категорія:Ніжинські полковники]]
|