Шестопал Матвій Михайлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Sapin (обговорення | внесок) →Бібліографія: правопис |
Sapin (обговорення | внесок) |
||
Рядок 23:
== Життєпис ==
Після закінчення школи 1932 року, рятуючись від Голодомору, поїхав на [[Донбас]] до брата, де працював на шахтах у м. Червоний Промінь (нині Красний Луч). Повернувшись з Донбасу, обіймав різні посади на залізничній станції Бобринська (нині ім. Тараса Шевченка, м. [[Сміла]]), звідки був направлений навчатися на
У 1941 році закінчив філологічний факультет [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка]]. Працював в обласних газетах «Пролетарська правда», «Вісті», був перекладачем з польської мови у Путивльському таборі військовополонених (1939—1940), директором Державного етнографічного ансамблю співаків-кобзарів (1941).
Під час [[ІІ світова війна|Другої світової війни]] — курсант Харківської військової академії інтендантської служби (згодом переведена в [[Ташкент]]). На фронті з 1941 по 1945 рік. Воював під Ржевом, Сталінградом, Ростовом, Нікополем, Миколаєвим, у Білорусі, Східній Пруссії, Польщі, брав участь у штурмі Берліна. З жовтня 1943 року у званні гвардії старший лейтенант почав службу літпрацівником, відповідальним секретарем у фронтовій газеті 61-ї Нікопольської стрілецької гвардійської дивізії «Знамя Победы», а в лютому 1945-го в званні гвардії капітана закінчив службу у фронтовій пресі. Потім — відповідальний секретар української газети «Ленінський прапор» (Київський військовий округ), певний час виконував обов'язки начальника 7-го відділу політуправління КВО.
У 1946—1949 роках заочно навчався в аспірантурі при [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР]]. Від початку 1950-х працював заступником головного редактора, головним редактором видавництва ЦК ЛКСМУ «Молодь» (1951—1953).
| |||