Авангардизм: відмінності між версіями

Поява авангардизму була зумовлена низкою історико-політичних, філософських і соціо-культурних причин. З історико-політичного погляду, найбільші соціальні зміни у світі на початку [[20 століття|XX століття]], що виникли під впливом соціалістичних та комуністичних теорій, в підґрунті яких лежала [[ідея]] докорінної перебудови світу, і як її реальний прояв — [[Російська революція (1917)|російська революція]] [[1917]] p., спричинили й аналогічні прагнення до перетворення [[мистецтво|мистецтва]]. До речі, саме [[Україна]], [[Білорусь]], [[Росія]] дали світові видатних [[теорія|теоретиків]] і [[практика|практиків]] авангардизму ([[Кандінський Василь Васильович|В. В. Кандінський]], [[Малевич Казимир Северинович|К. С. Малевич]], [[Шагал Марк|М. Шагал]], [[Татлін Володимир Євграфович|В. Є. Татлін]], [[Маяковський Володимир Володимирович|В. В. Маяковський]], [[Ларіонов Михайло Федорович|М. Ф. Ларіонов]], [[Гончарова Наталія Сергіївна|О. Гончарова]], [[Філонов Павло Миколайович|П. М. Філонов]]. [[Архипенко Олександр Порфирович|О. Архипенко]], [[Енді Воргол|Е.Ворхол]] та ін.). З іншого боку великий вплив на авангардистів мала [[Перша світова війна|І світова війна]], яка зумовила їхнє трагічне [[світовідчуття]].

У філософських та психологічних [[аспект]]ах [[теорія|теорії]] авангарду [[Артур Шопенгауер|Шопенгауера]], [[Фрідріх Ніцше|Ф. Ніцше]], [[Анрі Бергсон|А. Бергсона]], [[Карл Маркс|К. Маркса]], [[Зигмунд Фрейд|З. ФройдаФрейда]], [[Карл Густав Юнг|К. Г. Юнга]] суттєво змінили погляд на природу, сутність і призначення людини, а також роль та функції [[мистецтво|мистецтва]] в [[суспільство|суспільстві]]. Ці теорії парадоксально сполучалися в маніфестах авангардистів. У зв'язку з цим слід відзначити, що авангардизм став не тільки естетичним [[феномен]]ом, але й значною мірою був політично ангажований. [[Анархізм]], підкреслена [[антибуржуазність]] авангардистів, їх прагнення до [[епатаж]]у, [[скандал]]у, [[Культурний шок|шоку]], «[[сюрприз]]у» об'єднали [[митець|митців]], які пізніше опинились у різних політичних таборах ([[Філіппо Томмазо Марінетті|Ф. Марінетті]] примкнув до [[Беніто Муссоліні|Б. Муссоліні]], [[Езра Паунд|Е. Паунд]] всіляко вихваляв італійський [[фашизм]], [[Г. Бенн]] був лояльний до [[Адольф Гітлер|А. Гітлера]]. [[Луї Арагон|Л. Арагон]], [[Поль Елюар|Елюар]], [[Анна Зегерс|А. Зегерс]], [[Йоганнес-Роберт Бехер|Й.-Р. Бехер]], [[Вітезслав Незвал|В. Незвал]] стали [[Комунізм|комуністами]].

В естетичному плані найближчими попередниками авангардистів були так звані прокляті [[поет]]и [[19 століття|XIX ст]]. — [[Шарль Бодлер|Ш. Бодлер]], [[Лотреамон|Ж. Лотреамон]], [[Артюр Рембо|А. Рембо]], [[Поль Верлен|П. Верлен]], [[Оскар Уайльд|О. Вайльд]], а також художники-імпресіоністи, надто [[Поль Сезанн]], який вважається попередником усього авангардистського [[образотворче мистецтво|образотворчого мистецтва]]. Глибокі коріння злучають авангардизм із [[творчість|творчістю]] [[Ієронімус Босх|І. Босха]], умовним [[Середньовіччя|середньовічним мистецтвом]], руською [[іконографія|іконографією]], [[Первісне мистецтво|первісним мистецтвом]].

У відмові від усталених норм [[етика|етики]] й [[естетика|естетики]], відвертому [[аморалізм]]і (в [[література|літературі]] це яскравіше виявилось у [[творчість|творчості]] [[Луї Фердинанд Селін|Л. Селіна]], [[Андре Бретон|А. Бретона]]. [[Артур Міллер|А. Міллера]]). На думку авангардистів, [[мистецтво]] повинно перестати бути чимось допоміжним стосовно дійсності, «засобом» на зразок [[фотографія|фотографії]] та новим моральним [[євангеліє]]м, воно повинно перетворитись у самодостатню [[цінність]]. На думку німецького теоретика [[К. Фідлер|К.Фідлера]]а, «''мистецтво аж ніяк не покликане проникати у низьку дійсність, яка є дійсністю всіх людей, а також не володіє сумнівним покликанням рятувати людей від дійсності, спускаючись із казкового царства. Якщо здавна сперечаються між собою за право виражати сутність художньої діяльності два принципи: наслідування та перетворення дійсності, то, думається, розв'язання цієї суперечки можливе лише завдяки висуванню на їх місце третього принципу — утворення нової дійсності''».

Інакше кажучи, в авангардизмі переважають умовні форми, в яких несхожість з життям набуває самодостатнього характеру. [[Символ]]и та іномовлення стають самоцінними, а [[мистецтво]] перетворюється на [[міфотворчість]]. Так [[Джеймс Джойс|Дж. Джойс]] в «[[Улісс (роман)|Уліссі]]і» прагне створити всеосяжний [[міф]] про людину [[20 століття|XX ст]]. У зв'язку з цим виникає, на перший погляд неймовірна, думка про спорідненість, точніше, типологічну подібність авангардизму і так званого [[Соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]], бо його представники також ніяк не відтворювали існуючу [[реальність]], а створювали нові [[міф]]и. Але на відміну від [[Соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]] авангардизм був [[мистецтво]]м елітарним і чесним. Якщо абстрагуватися від зовнішньої галасливості деяких його представників, мав серйозну мету — піти далі традиційного [[мистецтво|мистецтва]]. Найкращі [[художник]]и та [[письменник]]и авангардисти прагнули проникнути в глибинні, непізнані та неусвідомлені сфери буття. Так само як наука розклала атом, так художники-абстракціоністи намагалися зобразити на своїх полотнах первні Всесвіту, виділити чистий [[колір]] і чисту форму (П. Мондріан, [[Кандінський Василь Васильович|Кандінський]]). Так само, як [[теорія відносності]]|теорія [[Альбертвідносності Ейнштейн|А. Ейнштейна]] заперечила зовнішню ясність та простоту [[Ньютонівська механіка|ньютонівської механіки]], так і художники-кубісти ([[Пабло Пікассо|П. Пікассо]], [[Жорж Брак|Ж. Брак]]) відходили від видимої реальності, показували її не такою, якою ми її «бачимо», а такою, якою ми її «знаємо» (звідси накладання простору). Письменники-авангардисти, зокрема [[сюрреаліст]]и, намагались проникнути в «потаємну» [[реальність]], відкрити, так би мовити, [[вимір]] нашого [[буття]], відобразити світ [[сон|снів]], [[марення|марень]], [[видіння|видінь]], [[прозріння|прозрінь]], інакше кажучи, світ [[підсвідомість|підсвідомості]] (вплив ідей [[Зігмунд Фрейд|ФройдаФрейда]]). З іншого боку, авангардисти прагнули відтворити новий [[ритм]] [[життя]], стрімку [[урбанізація|урбанізацію]] і [[технізація|технізацію]] [[суспільство|суспільства]] ([[Ґійом Аполлінер|Г.Аполлінер]], [[Фернан Леже|Ф. Леже]], [[Філонов Павло Миколайович|Павло Філонов]], [[футурист]]и). Важливим досягненням авангардистів стало своєрідне втілення в їхніх [[твір|творах]] [[жах]]у, [[Трагізм|трагічності існування людини]] [[20 століття|XX ст]]., її [[Відчуження (психологія)|відчуженості,]] абсурдності [[буття]], прибитості [[Тоталітаризм|тоталітарно-бюрократичною системою]], бездушною [[Ноосфера|технічною цивілізацією]]. Цей [[аспект]] особливо характерний для [[живопис]]у німецького [[експресіонізм]]у, картин [[Пабло Пікассо|Пікассо]] («[[Ґерніка]]»), [[Сальвадор Далі|С. Далі]] («[[Передчуття громадянської війни]]»), [[притча|притч]] [[Франц Кафка|Ф. Кафки]] і [[Платонов Андрій Платонович|А. П. Платонова]]. [[Роман (жанр)|романів]] Д. Г. Лоуренса.

[[Український авангард]], будучи тісно пов'язаним із загальноєвропейським, при цьому не наслідував його, більше того, породив різноманітні стильові напрями та розвивався паралельно з європейськими авангардними течіями. Вітчизняні митці-авангардисти, пропустивши крізь себе новації західних колег, створили власні естетичні концепції, обґрунтувавши нові авангардні напрями у мистецтві (архипентура [[Олександр Архипенко|О. Архипенка]], кубофутуризм [[Богомазов Олександр Костянтинович|О. Богомазова]], неовізантинізм [[Михайло Бойчук|М. Бойчука]], супрематизм [[Казимир Малевич|К. Малевича]], конструктивізм [[Петрицький Анатолій Галактіонович|А. Петрицького]])<ref>[http://sevntu.com.ua/jspui/bitstream/123456789/2388/1/103-34.pdf Сморжевська О.&nbsp;О. &nbsp;Філософсько-естетичні засади українського авангардного мистецтва. Вісник СевНТУ. Вип. 103:Філософія: зб. наук. пр. &nbsp;— Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2010. &nbsp;— С. 166]</ref>.