Історія економіки Норвегії: відмінності між версіями

До кін. [[XIX]] ст. [[Норвегія]] була периферійною країною, орієнтованою на Велику Британію як на основного торгового партнера і спеціалізувалася у вилові та експорті риби і морських перевезеннях, — у Норвегії на початку [[ХХ]] ст. був 3-й за величиною морський вантажний флот. Паралельно для внутрішніх потреб розвивалася промисловість — від кораблебудування до виробництва деревообробного обладнання, в тому числі виробництво агрегатів на паровій тязі.

Економічна історія Норвегії в XIX ст. почалася з кризи, що наступила після завершення наполеонівських воєн та пов'язана з обмеженням експорту лісу у Велику Британію (британський уряд ввів пільгові тарифи для експорту лісових товарів з Канади). [[Експорт]] риби, другого за значенням експортного товару, постраждав менше, з 1820-х рр. промисел зв'язаний з оселедцем на західному узбережжі вступив в стадію активного розвитку.

Будівництво залізниць (перша в [[1854]]) поклало кінець ізоляції малих сіл та містечок і відкрило шлях для продажу сільськогосподарських продуктів. Найважливіший внесок у розвиток економіки Норвегії внесло торгове мореплавання (особливо в 1850-80-х рр.). Частка країни в світовому тоннажі торгових судів досягла 6,1%, до кін. XIX ст. Активний розвиток торгівлі і флоту створили передумови для швидкого зростання промислості, починаючи з 1860-х рр.

Швидкий економічний розвиток в XIX ст. призвів до зниження ролі поміщиків і скасування дворянства (у [[1821]] р.). Окрім двох традиційних соціально-політичних сил (селянство і монарх), до кін. цього століття в країні посилилися позиції судновласників і підприємців.

[[Файл:Trøndelagsutstillingen 1930 28.jpg|міні|праворуч|200пкс|Сільськогосподарська виставка в [[1930]] р.]]

На поч. XX ст. економіка Норвегії продовжувала швидко розвиватися, велику роль в ній почала іграти [[гідроенергетика]].

До [[1906]] 3/4 норвезьких гідроелектростанцій знаходилося в руках іноземцівуіноземців, що призвело до бурхливих дебатів в стортингу навколо законопроекту про концесії для захисту власної промисловості. В [[1909]] р. законопроект був прийнятий.

Після початку Першої світової війни держави [[Антанта|Антанти]], майже повністю контролювали зовнішню торгівлю Норвегії, зобов'язали припинити експорт рибидо Німеччини, а також товарів стратегічного значення ([[пірит]], [[мідь]]). В ході війни держава втратила бл. половини торгового флоту, постраждала від «підводної війни».

У [[1915]] році уряд Норвегії встановив 10-ти годинний робочий день, в 1919 - 48-ми годинний робочий тиждень.

У [[1935]] було сформовано уряд на чолі з [[Юхан Нюгорсволл|Юханом Нюгорсволлом]]. Він здійснив реформу пенсійного і фабричного законодавства, ввів страхування по безробіттю, збільшило державні капіталовкладення. Це поліпшило економічну ситуацію, однак безробіття продовжувало залишатися на високому рівні (20% в 1938).

Післявоєнне економічне відновлення Норвегії відбувалось швидкими темпами. До [[1949]] р. торговий флот досяг рівня [[1940]], а індекси промимлового виробницва і будівництва житла перевищили показники 1930-х рр.

У [[1957]] р. був прийнятий закон про загальну пенсіїпенсію (вступив в дію в [[1959]]).

В [[1964]] р. - новий «'''Закон про соціальне благополуччя»'''. Соціально-економічна ситуація в державі залишалася сприятливою: була забезпечена практично повна зайнятість населення, швидко зростав рівень життя.

У [[1960]] році Норвегія вступила в '''Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі''', але при цьому неохоче встановлювала більш тісні зв'язки з іншими країнами, здебільшого через побоювання, що не зможе зберегти дрібне сільське господарство і рибальство. Велика кількість норвежців заробляли на життя рибальством – воно забезпечувало й державі основний дохід.