Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства: відмінності між версіями

'''Ві́дділ зарубі́жної украї́ніки Інститу́ту книгозна́вства Націона́льної бібліоте́ки Украї́ни і́мені В. І. Верна́дського''' (ВЗУ ІК НБУВ) — локальний науковий підрозділ-фондоутримувач, у якому зберігаються та обліковуютьсядосліджуються твори про Україну, видані у будь-якій країні будь-якою мовою, а також видання українською мовою, надруковані за межами України.

Формування спецфонду в його нинішньому вигляді розпочалося у січні [[1945]] року. Література зберігалася в окремому книгосховищі і не була відображена в загальних каталогах бібліотеки (разом з книжками з відкритого доступу вилучалися також і облікові картки). Упродовж [[Хрущовська відлига|«хрущовської відлиги»]] (середина 1950-х&nbsp;— середина 1960-х років) до загального книгосховища було повернено майже третину видань із спецфонду, у той час як у [[Період застою|«застійні»період часизастою]] (1970-ті&nbsp;— 1980-ті роки) відбувався зворотний процес&nbsp;— полиці спецфонду знову поступово заповнювалися. Починаючи з [[1987]] року, бібліотеки, що мали у своїй структурі відділи спецзбереження, почали систематично отримувати накази [[Головне управління у справах літератури та видавництв|Головлітів]] СРСР та УРСР «Про повернення книг до загальних фондів». У січні [[1990]] року останнім наказом Головліту УРСР і СРСР «Про повернення книг до загальних фондів бібліотек» спецфонди було скасовано. У вересні того ж року рішенням дирекції ЦНБ всі видання, що залишалися на той час у спецфонді, у вигляді єдиної колекції реабілітованої літератури були передані до новоствореного залу зарубіжної україніки<ref>Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991—2011): історія, здобутки, завдання // Бібліотечний вісник.&nbsp;— 2012.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 43–51.</ref>.

* Каталоги: алфавітний; систематичний.