Пігмаліон (п'єса): відмінності між версіями

Слуга доповідає про прихід батька Елізи. Дулітл дуже змінився, теперь він виглядає як заможний буржуа. він в обуренні накидується на Хігінса за те, що з його вини йому довелося змінити звичний образ життя та стати через це набагато менш вільним, ніж до того. Виявляється, кілька місяців назад Хігінс написав у Америку одному мільйонеру-філантропу, засновнику «Ліги моральних реформ», що самий оригінальний мораліст у всій Англії — це Альфред Дулітл, простий сміттяр. Мільйонер недавно помер, а у заповіті залишив Дулітлу три тисячі фунтів річного доходу за умови, що Дулітл буде читати лекції у його Лізі. Тепер він заможний буржуа і змушений, всупереч своїм переконанням, дотримуватися канонів традиційної моралі. Сьогодні, наприклад, він офіційно одружується зі своєю багаторічною співмешканкою.

 

 

З'являється Еліза. Усі залишають її наодинці з Хігінсом, і між ними відбувається рішуче пояснення. Хігінс ні в чому не кається, вимагає, щоб Еліза повернулась, і відстоює своє право на безцеремонну поведінку. Елізу це не влаштовує: «Мені хочеться ласкавого слова, уваги. Я знаю, я звичайна, темна дівчина, а ви джентельмен и учений; але все-таки я ж людина, а не пусте місце». Еліза повідомляє, що знашла спосіб знайти незалежність від Хігінса: вона відправиться до проффесора Непіна, колезі Хігінса, стане у нього асистенткою і розкриє йому методику навчання, розроблену Хігінсом.