Купівля Луїзіани: відмінності між версіями

Американські посли готові були заплатити лише за територію Нового Орлеана суму в 10 мільйонів американських доларів, і були шоковані, коли всю територію Луїзіани французька сторона запропонувала викупити за 15 мільйонів доларів. Договір про покупку був складений 30 квітня 1803 і підписаний 2 травня. У [[Вашингтон (округ Колумбія)|Вашингтон]] підписаний договір прибув 14 липня 1803 року. Територія Луїзіани була величезною, від Мексиканської затоки на півдні до Землі Руперта на півночі, і від річки [[Міссісіпі (річка)|Міссісіпі]] на сході до [[Скелясті гори|Скелястих гір]] на заході. Загальна площа проданої території вдвічі перевершувала розміри самих Сполучених Штатів на той момент. Ціна одного акра землі за результатами угоди склала 3 центи (7 центів за гектар).

 

 

Покупка Луїзіани не обійшлася без непорозумінь всередині американського суспільства. Більшість громадян вважало позицію Джефферсона лицемірною і спрямованої тільки на те, щоб загострювати відносини з [[Александер Гамілтон|Александром Гамільтоном]]. [[Республіканська партія США|Федералісти]] усіма силами опиралися укладанню угоди з придбання французьких володінь в Північній Америці, вважаючи за краще хороші відносини з Великобританією відносинам з Наполеоном, так само як і були впевнені, що Сполучені Штати заплатили величезну суму просто за декларацію війни Іспанії.

 

Федералісти побоювалися, що політична міць штатів, розташованих на атлантичному узбережжі, призведе до протистояння західних фермерів з торговцями і банкірами [[Нова Англія|Нової Англії]]. Також існували серйозні побоювання про те, що збільшення територій рабовласницьких штатів призведе до подальшого зростання напруги між Північчю і Півднем. Фракція федералістської партії під керуванням сенатора від штату [[Массачусетс]] [[Тімоті Пікеринг|Тімоті Пікеринга]] дійшла навіть до того, що озвучила пропозицію про розподіл Північної конфедерації. Очолити нову країну було запропоновано віце-президенту [[Аарон Берр]] за тієї умови, якщо він зможе переконати Нью-Йорк підтримати це рішення. Відносини Аарона Берра з Александром Гамільтоном, тим, хто свого часу допоміг покласти край північному сепаратистському руху, опустилися на найнижчу позначку в цей період. Взаємна ворожнеча між двома політичними діячами привела до того, що Берр вбив Олександра Гамільтона [[Дуель Гамільтона з Беррі|на дуелі]] в 1804 році.

 

== Література ==