Вікіпедія

Шпет Густав Густавович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
назву праці Г. Г. Шпета змінено з помилкової "Вступ до етичної психології" на автентичну "Вступ до етнічної психології"
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{пам'ятка}}
[[Файл:Шпет Густав Густавович.jpg|міні|праворуч|250пкс|Шпет Густав Густавович]]
'''Шпет Густав Густавович''' (* [[7 квітня]] [[1879]] — † [[16 листопада]] [[1937]]) — український та російський [[філософ]]. За походженням німець.
 
==Життєпис==
==Біографія==
Народився в [[Київ|Києві]]. Закінчивши [[Друга київська гімназія|Другу київську гімназію]], ([[1898|1898 р.]]), навчався на фізико-математичному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]]. За те, що Шпет поширював [[соціал-демократія|соціал-демократичну]] літературу, його виключено з університету. У [[1901]] р. навчався далі на історико-філософському факультеті. Закінчивши студії [[1907|1907 р.]], переїхав до [[Москва|Москви]]. Викладав у Народнім університеті Шанявського, на Високих жіночих курсах. У 1912—1913 рр. працював у [[Німеччина|Німеччині]], [[Англія|Англії]], [[Франція|Франції]]. У [[1916|1916 р.]] захистив [[дисертація|дисертацію]] «Історія як проблема логіки». З [[1918|1918 р.]] — [[професор]] [[МДУ|Московського університету]], у [[1923]]—[[1929]] рр. — віце-президент Російської академії художніх наук. Був організатором Інституту психології, Інституту наукової філософії, Кабінету етичної психології. Трудився [[література|літературною]], філософською, [[переклад]]ацькою діяльністю, вільно володів 17 мовами.
 
За те, що Шпет поширював [[соціал-демократія|соціал-демократичну]] літературу, його виключено з університету. У [[1901]] навчався далі на історико-філософському факультеті. Закінчивши студії в [[1907]], переїхав до [[Москва|Москви]]. Викладав у Народнім університеті Шанявського, на Високих жіночих курсах.
Шпет залишив значний науковий доробок. Зокрема, «Нарис з розвитку російської філософії» (1922), «Вступ до етнічної психології» ([[1927|1927&nbsp;р.]]); «Естетичні фрагменти» ([[1923|1923&nbsp;р.]]) та ін. Шпета звинуватили в тому, що він створив «цитадель ідеалізму» в академії, тому з [[1927|1927&nbsp;р.]] р. він не міг брати участі в науковій і громадській діяльності. У [[1935|1935&nbsp;р.]] його заарештовано, звинувачено у зв'язках із [[нацисти|нацистами]]. Коли завершили слідство, його засудили до 5 років заслання й відіслали в [[Єнісейськ]], згодом на його прохання Шпета переведено до [[Томськ|Томська]]. Заарештовано його [[27 жовтня]] [[1937]] р., засуджено [[9 листопада]] [[1937]] р. за обвинуваченням в участі у вигаданій від НКВД організації [[Союз спасения России|"Союз порятунку Росії"]]. Розстріляно Шпета [[16 листопада]] [[1937]] р.<ref>Книга памяти Томской обл.; http://lists.memo.ru</ref>
 
У 1912—1913 працював у [[Німеччина|Німеччині]], [[Англія|Англії]], [[Франція|Франції]].
Реабілітовано 7 квітня [[1956|1956&nbsp;р.]]▼
 
У [[1916]] захистив [[дисертація|дисертацію]] «Історія як проблема логіки». З [[1918]]&nbsp;— [[професор]] [[МДУ|Московського університету]].
 
У [[1923]]—[[1929]] — віце-президент Російської академії художніх наук. Був організатором Інституту психології, Інституту наукової філософії, Кабінету етичної психології. Трудився [[література|літературною]], філософською, [[переклад]]ацькою діяльністю, вільно володів 17 мовами.
 
Шпет залишив значний науковий доробок. Зокрема, «Нарис з розвитку російської філософії» (1922), «Вступ до етнічної психології» ([[1927]]); «Естетичні фрагменти» ([[1923]]) та ін. Шпета звинуватили в тому, що він створив «цитадель ідеалізму» в академії, тому з [[1927]] він не міг брати участі в науковій і громадській діяльності.
 
У [[1935]] заарештовано, звинувачено у зв'язках із [[нацисти|нацистами]]. Коли завершили слідство, його засудили до 5 років заслання й відіслали в [[Єнісейськ]], згодом на його прохання Шпета переведено до [[Томськ]]а.
 
Заарештовано [[27 жовтня]] [[1937]], засуджено [[9 листопада]] [[1937]] за обвинуваченням в участі у вигаданій від [[НКВД]] організації [[Союз спасения России|"Союз порятунку Росії"]].
 
Розстріляно [[16 листопада]] [[1937]]<ref>Книга памяти Томской обл.; http://lists.memo.ru</ref>
 
▲Реабілітовано 7 квітня [[1956|1956&nbsp;р.]]
 
==Філософська концепція==
Свою теорію Шпет будував на ґрунті ідей [[феноменологія|феноменології]] [[Едмунд Гуссерль|Е.Едмунда Гуссерля]], вважаючи за позитивну його цікавість до проблем логіки й філософії математики та спробу створити нову філософію як систему наукових знань. Проголошував принципи реалізму. Шпет першим із феноменологів звернувся до проблеми [[історія|історії]]. Протягом історії емпіричні думки набирають рис абстракції, складаючи зміст філософських знань, тому аналіз свідомості потребує історичного досліду «смислової» діяльності людини в [[мистецтво|мистецтві]], [[наука|науці]], [[релігія|релігії]] тощо. Цікаві Шпетові інтерпретації, де репрезентовано вчення [[Вільгельм фон Гумбольдт|В.Вільгельма Гумбольдта]] про мову і де Шпет намагався звільнити його концепцію від [[психологізм]]ів. Як естет, Шпет випередив свою епоху і сформулював основні критерії демаркації предметів [[лінгвістика|лінгвістики]], [[поетика|поетики]], [[мистецтвознавство|мистецтвознавства]]. Шпет показав згубність для розвитку філософії будь-якої регламентації з боку державних структур.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Шпет_Густав_Густавович