Харківський колегіум: відмінності між версіями

'''Харківський колегіум''' — навчальний заклад в Україні у 18- першій чв. 19 ст. Заснований як слов'яно-латинська школа єпископом Єпіфанієм Тихорським у Бєлгороді в 1722. У 1726 переведений до Харкова і в 1731 отримав статус колегіуму. Створений за взірцем Києво-Могилянської академії, що обумовило схожість основних принципів управління, навчально-виховного процесу. Становленню колегіуму сприяла широка благодійна підтримка різних верств населення Слобідської України, завдяки якій склалися його значні земельні та господарські володіння. До колегіуму приймали дітей усіх соціальних станів -козацтва, духовенства, городян. Наявність великого господарства давала можливість навчати і утримувати значну кількість учнів (у серед. 18 ст.- 400, на поч. 19 ст.- понад 800). Зміст навчальних програм був близьким до програм Києво-Могилянської академії та Московського університету. З 1740 років на деякий час за закладом закріпилася назва «академія». У колегіумі вивчали слов'яно-руську, церковно-слов'янську, латинську, грецьку, староєврейську мови, історію, географію, основи математики, катехізис, піїтику, риторику, філософію та богослов'я. У 1768 при колегіумі почали діяти додаткові класи, освітня програма яких була зорієнтована на світські потреби. У них викладали німецьку та французьку мови, математику, інженерну справу, живопис, музику, архітектуру тощо. З відкриттям Харківського університету (1805) учні колегіуму слухали природничі (ботаніку та фізику) та медичні університетські курси. Колегіум мав велику бібліотеку. До бібліотеки увійшло книжкове зібрання [[Яворський Стефан|Стефана Яворського]], що було перевезено з [[Благовіщенський монастир (Ніжин)|Ніжинського Благовіщенського монастиря]]. У колегіумі був створений перший у Харкові церковний хор.